Вторник, 29 Июль 2014 13:00

Щоб був якісний врожай

Щоб був якісний врожайВажливим фактором забезпечення високих врожаїв якісного зерна є раціональна система удобрення. За науковими даними, частка добрив у формуванні врожаю становить в Україні – 30-40%, що значно вище, ніж частка насіння, засобів захисту рослин чи обробітку ґрунту.

Згідно з оцінкою вітчизняних та зарубіжних вчених, 1 тонна мінеральних добрив (у діючій речовині) в середньому дає прибавки врожаю з 1 га: зерна – 4,5 т, коренів цукрових буряків – 30-40 т, картоплі 25-30 т, насіння соняшнику – 1,5-2 т.

За останні 30 років на наших орних землях втрати гумусу склали від 15 до 40%. Зниження вмісту гумусу на 1% призводить до зниження врожаю в середньому на 5 центнерів зернових одиниць з 1 га.

Встановлено, що за незадовільної якості внесення ефективність азоту знижується на 35-45%, фосфору – на 20-22%, калію – на 15-20%, складних добрив – на 30-35%.

Загальновідомо, що при сівбі озимої пшениці внесення азотних добрив в стартових дозах є обов’язковим агроприйомом. З осені під озиму пшеницю доцільно внести мінеральні добрива в 2 строки: 1 – в допосівну культивацію, 2 – в рядки під час сівби. З мінеральних добрив краще вносити під допосівну культивацію прості мінеральні добрива, а в рядки під час сівби озимої пшениці – складні та тукосуміші.

Крім мікродобрив, під озиму пшеницю потрібно застосовувати мікродобрива типу «Реаком» для допосівної обробки насіння по 4 кг/т. Цей агрозахід значно підвищує стійкість рослин до посухи.

Дози добрив оптимізуються залежно від агрохімічних показників ґрунтів (від рівня забезпеченості рухомими поживними речовинами), відповідних фаз вегетації сільськогосподарських культур.

Найвища ефективність добрив досягається на посівах, захищених від бур’янів, шкідників та хвороб.

Величина врожаю та якість зерна озимої пшениці залежить в першу чергу від запасів продуктивної вологи та вмісту рухомих поживних речовин у ґрунті.

При внесенні добрив слід враховувати рівень запланованих урожаїв, біологічні особливості культур, їх попередники та агрохімічні властивості ґрунтів господарства.

Мінеральні добрива, внесені з осені, підвищують інтенсивність початкового росту і розвитку рослин, збільшують густоту продуктивного стеблостою, поліпшують структуру врожаю і підвищують якість зерна.

Удобрені в оптимальних нормах посіви більш стійкі проти хвороб, шкідників та краще перезимовують.

Найважливішими прийомами внесення добрив під озиму пшеницю є основне, припосівне (в рядки) та підживлення.

Основне добриво використовується для забезпечення живлення рослин впродовж всієї їх вегетації, а припосівне забезпечує оптимальний розвиток посівів і створює добрі умови для росту, розвитку рослин та їх перезимівлі

В сівозмінах в полі чорного пару під озиму пшеницю необхідно вносити 30-35 т/га гною. Врожаєм пшениці при цьому буде використано 20-30% азоту, 35-45% фосфору і 50-60% калію.

Решта поживних речовин буде використана наступними культурами.

Для одержання високого і стабільного врожаю зерна озимої пшениці кращим є сумісне внесення органічних і мінеральних добрив.

Фосфорно-калійні добрива в кількості 80-90% від потреби під озиму пшеницю слід вносити під основний обробіток ґрунту.

За останні роки виявлені деякі істотні зміни в реакції районованих сортів озимої пшениці на мінеральні добрива, а також строки і способи їх внесення. По чорному пару в основне внесення більш ефективним є застосування фосфорно-калійних добрив, а після непарових попередників – азотних, внесених разом з фосфорними і калійними.

Під основний обробіток в чорному пару вносять P60K60, в зайнятому пару, після гороху і багаторічних трав – P90K60, після кукурудзи на силос – N40P60K40.

Озима пшениця потребує підвищеного фосфорного живлення на початковому етапі свого розвитку. Тому по парах, багаторічних травах та зернобобових в рядки слід вносити P10-15 у вигляді гранульованого суперфосфату. Після кукурудзи на силос та інших непарових попередників краще застосовувати комплексні добрива у нормі N10-15P10-15K10-15.

Традиційно виробництво застосовувало переважно прості мінеральні добрива (аміачна селітра, суперфосфат, хлористий калій тощо), які вносили в ґрунт окремо, що є недоцільним. Нові агротехнології передбачають застосування складних висококонцентрованих мінеральних добрив.

Для озимої пшениці найефективніше застосовувати складне добриво «Суперагро» із співвідношенням NPK – 15:15:15. Із азотних форм перевагу мають амонійні форми (14,1%), що важливо для застосування добрив в умовах промивного водного режиму. Амонійні форми азоту утримуються ґрунтом і не вимиваються за межі кореневмісного шару. Амонійні форми азоту доступні рослинам як і нітратні. Із загальної кількості фосфору у водорозчинній формі знаходиться 14,2%, а у лимоннорозчинній – 15,0%. Це дає можливість забезпечити рослини фосфором на початку вегетації і в наступні фази розвитку озимої пшениці.

Перевагою «Суперагро» перед іншими складними добривами є те, що до його складу входить сірка (до 10%) та мікроелементи (бор, молібден, цинк). Сірка сприяє стійкості рослин до посухи, заморозків та засолення, а оптимальне співвідношення азоту і сірки позитивно сприяє на якість зерна озимої пшениці. Важливу роль в підвищенні якості зерна також відіграють мікроелементи, особливо цинк і молібден.

«Суперагро» доцільно вносити в рядки при сівбі озимої пшениці в дозі 1-1,5 ц/га фізичної маси, або 45-67 кг/га діючої речовини NPK.

Якщо добрива одночасно з сівбою внести неможливо, то вносять їх локально під передпосівну культивацію в дозі 1,5-2 ц/га.

Окупність 1 кг діючої речовини добрив становить 12-15 кг зерна.

На ґрунтах з дуже низьким вмістом рухомого азоту доцільно вносити «Суперагро» марки NPK – 20:10:10. Якщо ґрунти достатньо забезпечені фосфором, то застосовують азотно-калійні добрива.

Для отримання високого та якісного зерна обов’язково потрібно враховувати потреби конкретного сорту в мінеральному живленні і на основі цього для кожного сорту потрібно диференційно формувати агрофон мінерального живлення. Лише такий підхід забезпечує окупність зерном витрати на застосування добрив. Головне – треба давати під сорти озимих культур елементи живлення в тому співвідношенні, якого вони вимагають.

В.М. ТИМЧУК, М.Г. ЦЕХМЕЙСТРУК, Л.С. ОСІПОВА, І.В. ГРЕБЕНЮК, О.О. КУРДІН
Центр наукового забезпечення АПВ Харківської області.
Прочитано 9852 разів