Вторник, 29 Июль 2014 12:46

Цибуля в Україні

Цибуля в УкраїніГоворячи про цибулю, на побутовому рівні якось само собою розуміється її споконвічна або принаймні досить прадавня присутність в кулінарних та місцевих традиціях. Дійсно, культура цибулі ріпчастої як основного виду цибулевих в Україні має значні історичні та наукові традиції. З іншого боку, вітчизняне виробництво і переробка потребують відповідно високого рівня конкурентоспроможних селекційних розробок з налагодженою системою насінництва.

Декілька цифр. До Реєстру сортів рослин України занесено 45 довгоденних сортів цибулі ріпчастої, серед яких 53% вітчизняної селекції, 35,5% голландської, 6,6% польської та по 2,2% чеської, французької та молдавської селекції.

Практично відсутніми є короткоденні сорти. Досить обмежено представлено сорти солодкої цибулі. А в останній час зростаючими темпами відбувається нарощування присутності на ринку України комерційних гібридів та витіснення з ринку традиційних старих сортів.

Сорти цибулі шалоту хоча і занесені до Реєстру сортів рослин України як окремий вид, який, скоріше за все, може розглядатися як підвид цибулі ріпчастої. Тим більше, що при відповідних умовах здатен формувати насіння.

В Україні історично внаслідок наявності необхідних грунтово-кліматичних умов, людських ресурсів та попиту на ринку сформувалися райони з достатньо розвинутою промисловою культурою цибулі ріпчастої. Саме в цих районах в першу чергу історично здійснювався відбір господарсько цінних форм і сортів та відпрацювання практичної системи насінництва.

Сорти, що вирощувалися в цих районах, здебільшого представлені достатньо добре відпрацьованими популяціями і активно використовувалися в місцевих кулінарних традиціях та торгівлі. Так, в Черкаському районі вирощували Вергуновську цибулю, округло-плескату, невідомого походження, польську, рожево-жовту, з правобережної України та арпаж (сіянку); помітна частка сортів цибулі мала австралійське та російське походження (сорт Російський жовтий часто мав різні місцеві назви – Крутянська, Стригунівська і часто був засмічений іншими сортами. Сорочинсько-Миргородська цибуля мала корені з Дніпровського правобережжя. При цьому серед місцевих сортів були представлені і багатогніздні та малогніздні форми з різним забарвленням, які часто змішувалися, а назви відбивали в значній мірі специфіку регіонів вирощування. На сьогодні достеменно встановити походження місцевих сортів цибулі досить важко.

Дещо кращим є становище відносно іноземних сортів таких як Цитауська жовта, Іспанська, Мадейрська плеската та Ельза Крейг. Завезення значних партій насіння або цибулин та однорідність матеріалу сприяли закріпленню кращих зразків на українському ринку. При цьому в основному до обігу включалися сорти, пристосовані до дворічного вирощування через сіянку, а частка сортів салатної і особливо солодкої цибулі була досить обмеженою.
Цибуля в УкраїніВнаслідок недостатнього рівня селекційної і насінницької роботи в 1940 році частка сортів іноземної селекції становила 68%, а місцевих лише 32%. Найбільш поширеними з іноземних були сорти Цитауська жовта, Каба болгарська жовта, Джонсон, Мадейрська, Іспанська, а з місцевих – Вергунівська, Балаклійська, Одеська жовта та фіолетова, Стригунівська, Павлоградська, Воробйовська, Харківська, Крутянська, Сорочинська-Миргородська. При цьому, окрім достатньо поширених сортів цибулі, обмежене значення мали сорти Недригайлівська, Сорокозубка (шалот). До 50% площ займав сорт Цитауська жовта, який активно проникав у райони місцевих сортів і поступово витісняв їх. Пізніше на основі сорту Цитауська жовта було створено і зареєстровано ряд сортів, які також мали значне поширення і в Україні, і в країнах бувшого СРСР. Так, до сьогодні в Реєстрі сортів України знаходиться сорт Сквирська, створений на основі сорту Цитауська жовта.

В останні роки Великої вітчизняної війни до України було завезено ряд сортів зі Східних республік СРСР та США – Андижанська, Денверська, Ебенезер, Барлета, Кришталевий віск та інші, а також насіння цибулі з Німеччини. При цьому досить визначальним був стан системи насінництва та рівень конкурентноздатності на ринку.

Переважна більшість завезених сортів салатної цибулі не закріпилася на українському ринку, але великоцибулеві, малогніздні та малозачаткові форми активно включалися до селекційних програм.

Історично на території України, враховуючи її грунтово-кліматичні і економічні умови та наявні торгівельні шляхи, можна виділити декілька типових осередків антропогенної культури цибулі.

Перший – Кримсько-Причорноморський, до якого цибуля потрапляла з Передньої Азії, причорноморських країн та країн Середземномор’я. Тому найбільш старі сорти мають притаманність до вищеозначених регіонів. Так, на Південному узбережжі Криму досить було розвинуто зрошення. М’які зими дозволяли підтримувати в системі насінництва солодкі сорти та сорти з недостатньою лежкістю. В степових районах були представлені шалоти та багатогніздні форми цибулі. До становлення регіону в якості курортного вирощування насамперед солодких сортів мало значні обмеження.

Другий Північно-східний, райони якого прилягають до Росії. В цьому регіоні присутня достатньо значна частка шалотів та типово гострих сортів пристосованих до дворічної культури вирощування з сіянки. В цьому регіоні внаслідок тісних господарських та економічних зв’язків було досить помітним проникнення цибулі з Росії, а наявність значної кількості ярмарків стимулювала промислове вирощування цибулі. При цьому достатньо довгий час в Радянському Союзі також відбувалося і прогресуюче районування сортів російської селекції, а саме сортів для дворічної культури вирощування через сіянку. Вирощування цибулі в однорічній культурі набуло поширення значно пізніше.

Третій Західний, в якому значний вплив мали західні джерела надходження зразків цибулі. Особливо це було відчутно в роки епіфітотій несправжньої борошнистої роси (пероноспорозу) при дефіциті товарної цибулі і насіння. Історично відмічені завезення значних партій насіння, сіянки та цибулі насамперед з Польщі, Угорщини, Німеччини та Румунії. Специфічні умови регіону і значне поширення пероноспорозу висували специфічні вимоги до сортів і переважну орієнтацію на вирощування через сіянку. При цьому саме в західному регіоні найбільш були відпрацьовані чи перенесені система маркетингових заходів та активний продаж пакетованого насіння, що в значній мірі впливало на формування місцевого асортименту цибулі ріпчастої.

На сьогоднішній час система селекції цибулі ріпчастої зазнала значних змін. В останні роки селекцією цибулі поряд з науковими установами почали займатись комерційні та приватні установи. При цьому реально на українському насіннєвому ринку, і особливо ринку пакетованого насіння, достатньо активно відбувається несанкціоноване завезення не апробованих зразків.

На сьогодні в Україні основне товарне виробництво цибулі ріпчастої внаслідок збереження зрошувальних систем, відпрацьованої технології насінництва, кліматичних та економічних умов, зосереджене у південному регіоні, що вимагає наявності у виробництві специфічних сортів та гібридів з підвищеним потенціалом продуктивності. Окрім цього, саме в південному регіоні є умови для вирощування короткоденних сортів та гібридів задля отримання ранньої продукції та сировини для сталого забезпечення консервного виробництва.

Значного впливу щодо розширення кількості осередків селекції цибулі в Україні мала лібералізація ринку насіння та активного проникнення на нього селекційних розробок з-за кордону.

Враховуючи ринкові відносини та наявність значної кількості супермаркетів, обладнаних холодильниками, сьогодні можна говорити в Україні щодо посилення селекції салатної цибулі. Лібералізація насіннєвого ринку забезпечила надходження у вигляді пакетованого насіння великоцибулевих (виставкових) сортів та декоративних видів.

Зараз можна говорити щодо розподілу і спеціалізації культури цибулі ріпчастої по регіонах та виробниках. Дворічна культура в основному залишається актуальною для приватного сектору, достатньо згадати весняний ажіотаж на сіянку.

Вирощування шалоту не має сталого характеру внаслідок не сформованого попиту та невідпрацьованих економічних складових технології його вирощування і переробки. Між тим попит на шалот є, особливо на великоцибулеві форми, які придатні до тривалого зберігання.

Говорячи сьогодні з виробниками у промислових регіонах з розвиненою логістикою цибулі, чітко бачиш їх запити і вплив (як законодавців якщо не моди, то щонайменше реальної ситуації на ринку) на формування відповідного сортового складу та споживчих уподобань.

Однак, при цьому, спираючись на досвід таких країн як Німеччина, Франція, Італія, Угорщина, простежується необхідність дбайливого відношення до старих сортів як елементів спадщини і багатовікових національних традицій. Тож, українська автентичність, особливо з позицій тенденцій активного розвитку напрямів екологічного, зеленого і кулінарного туризму та культурного обміну, є важливою складовою формування привабливого іміджу України.

Тим більше, що Україні є що сказати в цьому сенсі, в тому числі і по цибулі…

В.М. ТИМЧУК,  Центр наукового забезпечення АПВ Харківської області
Прочитано 6370 разів