user profile
Понедельник, 18 Июль 2016 10:44

Cубординація «клювання» у пташиній спільноті

Cубординація «клювання»  у пташиній спільнотіВ організації спільноти домашні кури багато успадкували від своїх диких родичів. У них чітко простежується супідрядність: сильніші панують над слабкими. Придивіться до дворової птиці – і побачите чимало цікавого. У стаді завжди знайдеться курка, яка може клюнути будь-яку особину абсолютно безкарно, здачі їй ніхто з ображених дати не посміє. Сама кривдниця тут за головну: кого хоче, покарає, кого хоче, помилує.

Якщо придивитися уважніше, то можна відмітити й таке. Виявляється, і ще одна особина може відігнати інших самок від годівниці або просто так клюнути яку-небудь в загривок, але тільки не головну. Відзначимо і третю особину, яка підпорядковується двом першим, але тримає в страху всіх інших. Нижню сходинку ієрархічної градації займає найслабша самка, яку всі ображають. Вона клює корм уривками, між «потиличниками», в пташнику сідає на найгірше місце. Така супідрядність в стаді – звичайне явище.

Завойовувати собі положення серед побратимів кури починають з 6-7-тижневого віку. Положення курки в групі можна спостерігати за певними позами. Коли одна з них хоче нагадати іншій про свою владу, вона випрямляє шию, піднімає голову і злегка стовбурчить пір’я. Домінуючий півень, крім того, злегка присідає. Перед «вищим обличчям» та ж курка стоїть зі смиренно схиленою головою. Поза з напівзігнутими ногами означає, що птах не збирається ні з ким сваритися.

Кури, розділені декількома сходинками ієрархії, намагаються не контактувати між собою, а ті, що стоять поряд, навпаки, спілкуються досить часто.

При утриманні в клітках, коли, здавалося б, і ділити нічого, теж простежується субординація. Лідери першими підходять до годівниці, клюють не поспішаючи, подовгу стирчать біля фасаду клітки, від нічого робити попивають воду, поглядають по сторонах. А якщо і відходять, то розташовуються в центрі клітки. Жалюгідний стан у слабших особин. Вони лякливо наближаються до годівниці, квапливо скльовують комбікорм, швидко п’ють воду і усуваються назад, у темряву, де в основному і проводять час.

Навіть на фермах з підлоговим утриманням птиці, коли в одному приміщенні без перегородок розміщують по кілька тисяч голів, кури примудряються дотримуватися супідрядності. У стаді утворюються осередки зі своїм укладом, порядками. Птиця дотримується певної ділянки, на сусідню зайти боїться: «господарі» території можуть заклювати. Якщо пташниця перенесе якусь курку на інше місце в тому ж залі, то ця куруа незабаром почне шукати шляхи до повернення.

Аналогічна ситуація складається і в пташнику особистого господарства. «Новеньку» небезпечно відразу пускати в стадо – до неї поставляться вороже і постараються прогнати з курника. Можна перехитрити «старожилів» і підсадити «новеньку» разом з усіма на сідало пізно ввечері, в темряві. Ще надійніше помістити незнайому для стада курку в клітку і поставити її на очах у інших курей, поки вони не звикнуть один до одного.

Природно припустити, що кури-отаманші наїдаються краще, значить і продуктивність їх завжди вище. Так, ці ознаки, як помічено, взаємопов’язані: при селекції курей на несучість з кожним поколінням збільшується не тільки кількість яєць, але й їхня агресивність. А з іншого боку, агресивність і самої отаманші, мабуть, боком виходить: адже займаючи більш високе положення, вона весь час боїться позбутися привілеїв, турбується і іноді від цього гірше несеться, ніж яка-небудь тихоня. В одному експерименті, коли забіяки були посаджені в індивідуальні кліткові батареї і позбавлені можливості витрачати сили на «керівництво», вони стали давати більше яєць. Тихоні ж, навпаки, краще неслися на волі. Помічено також: чим менша група, тим вище несучість.

Спільнота птиці зберігається тільки в тому випадку, коли члени її знають один одного «в обличчя». Кури звикають до стада за три-чотири тижні і можуть запам’ятати до півсотні особин. Через кілька днів після розлучення курка ще може дізнатися колишніх товаришок, а через два тижні сприймає їх як чужих. Свій пташник доросла курка пам’ятає впродовж місяця, через 50 днів впізнає знайомі місця з важкістю, через два місяці поводиться так, ніби вона тут ніколи й не була.

У півнів також пам’ять коротка. Через два тижні розлуки вони вже не пізнають курей свого стада, місце, де стояли годівниця, напувалка, не пам’ятають смак ласощів, які колись отримували (зустрічають ці ласощі байдуже). У курчат здатність до запам’ятовування розвинена ще слабкіше.

Оскільки у півня, як вже було сказано, недовга пам’ять, неміцні і симпатії. Іноді відокремлять курей від півня на два тижні, а потім знову з’єднають з ним, і він починає віддавати перевагу тим курям, які раніше не викликали в нього ніякого інтересу. Виходить, відсадити півня іноді буває й корисно.

Якщо курку, особливо з «вищої сфери», видалити із стада, в ньому починається боротьба за місце, що звільнилося на ієрархічній драбині. З поверненням курки знову виникають рангові переміщення. Все це викликає нервове перенапруження птиці, так що відокремлювати курей від стада можна тільки в разі крайньої необхідності і бажано всього на кілька днів.

Вивчення психології курей має велике значення для практики. Не виключено, що скоро стануть селекціонувати птицю за типом нервової діяльності залежно від того, наскільки вона смілива або боязка.

З’ясування стосунків у курячому стаді починається з дитячого віку. Курчата вже хапають один одного за грудки. Через два-три тижні більшість курочок і півників проявляють агресивність до своїх одноплемінників. Йде розвідка боєм, в результаті якої поки начорно намічається табель про ранги. Чим більше група, тим довше зберігається напруженість, оскільки більше претендентів на місце ватажка. Коли пристрасті стихнуть, втручання людини небажано: переформування групи приведе до нової розстановки сил. З настанням статевої зрілості бійки в стаді поновлюються не на жарт. У цей час ватажки міняються місцями, мало не щодня. Деякі півники, навіть ставши дорослими, ніяк не бажають миритися з нижчим рангом і всіляко домагаються головного становища.

Відомо, що в стаді курей існує певна «субординація», яка встановлюється «клюванням». Розбірки починаються тоді, коли курей розміщують у пташнику. Якщо у пташник, де вже розподілені ролі, розміщують новачків, то вони зазвичай потрапляють в найбільш підлегле становище. Найсильніша курка має право клювати всіх інших і є найголовнішою, потім по низхідній доходить до останньої, яку можна зачіпати всім. Найслабші особини найбільше потерпають від ударів дзьоба і забираються туди, де можуть знайти захист. Їм рідко вдається поїсти і попити, вони худі і дають мало яєць. Коли господар з’являється у приміщенні, для них настає перепочинок, і слабкі кури використовують можливість швидше втамувати голод і спрагу. Ці тварини в разі інфекції хворіють першими через свою ослаблену конституцію і становлять тим самим небезпеку для здорових курей. Тому важливо подбати про достатню кількість місця для всього поголів’я курей, що знаходяться у пташнику.

Вчені встановили, що одна курка може «знати» від 50 до 100 інших курей. Птахи, яких знає одна курка серед поголів’я у великому пташнику, це ті, яких вона частіше зустрічає, тобто ті, що знаходяться в її «районі» курника. Вони утворюють спільноту, і тут строго дотримується субординація «клювання». Якщо у курей немає необхідності залишати свій життєвий простір, якщо все необхідне у них є, вони б’ються рідко. Досвідчені птахівники знають це, і курник обладнують відповідно проблемі. Виходячи з потреб спільноти, кожна несучка повинна добиратися до місця, яке їй необхідно, не більше трьох метрів. На такому життєвому просторі вона навряд чи зустріне чужу курку, і в курнику панує спокій. В поголів’ї в 50 курей швидко встановлюється і зберігається субординація «клювання», якщо для цього є відповідні умови, тобто коли достатньо місця і устаткування.

Б’ють кури молодняк – це в нормі їх поведінки, практично завжди так відбувається. Їм просто потрібно дати час звикнути і все, далі будуть жити мирно.

Кури діють на рівні інстинкту і таким чином висловлюють своє ставлення до чужинців. Як тільки кури звикнуть до того, що поруч з ними живе ще стадо курей, вони з часом стануть менш агресивними.

При утриманні різновікової птиці пташник доцільно розділяти на дві половини. Коли приходить час оновлювати поголів’я, старих курей слід тримати в одній частині курника, в іншій – молодняк. Їх розділяє металева сітка. Вони постійно Cубординація «клювання»  у пташиній спільнотібачать один одного, поступово звикають. У такому режимі вони знаходяться приблизно два-чотири тижні, за цей проміжок часу старі кури якось заспокоюються, звикають.

Можна чергувати місцезнаходження старих і молодих курей. Одних випускати на подвір’я, інші – нехай залишаються у приміщенні. Протягом дня переміщення птиці слід чергувати, а на ніч – заганяти всіх разом у пташник.

Досвідчені птахівники відзначають, що при утриманні різновікових курей за такого способу, ємності з кормом розміщують впритул з одного боку металевої сітки, що розділяє курник, а з іншого боку, теж впритул, ємність з водою. І старі кури, і молодняк дотягуються до корму та води, заодно і звикають жити разом. Спочатку, звичайно, молодняк по голові трохи отримує, але це незабаром проходить.

Якщо немає територіального простору для організації двох вольєрів, то достатньо буде просто відгородити частину курника листом фанери або сіткою.

Однак необхідно звернути увагу на те, що старі кури і молодняк повинні утримуватися окремо, в усякому разі до тих пір, поки молоді кури не почнуть нестися.

Старих курей дуже складно привчити до молодняку, бо серед цих птахів вже встановилася певна ієрархія. В курнику є завжди курка-королева, вона є лідером і на ніч забирається на найвище сідало. Поруч з нею сидять «наближені», а попросту, сильні кури. Решта розташовується в порядку убування своїх курячих сил, нижче до підлоги курятника.

Поява молодняку серед курей, завжди вносить деяке роздратування, а може, правильніше сказати, агресію в поведінці. Вони хочуть показати себе господарями, а молодняк виставити непроханими гостями. Кури, що сидять на нижніх сідалах, поводяться часом більш агресивно, ніж лідери, так як молодняк розміщується поруч з ними і тіснить їх. Виходячи з цього, зазвичай пізно ввечері, коли кури сідають спати, підсаджують нових і сідала потрібно робити на одному рівні, щоб бійок не було за верхній ярус.

Почекайте, коли вони розсядуться по сідалу, у кожного птаха буде своє місце, найсильніші займуть кращі місця, і ви тут нічого не зробите. Потім при слабкому освітленні запускайте молодняк. Кури в темряві погано бачать, і великих бійок не буде. З часом кури розсядуться згідно з новим «табелем про ранги» і заспокояться.

Деякі птахівники-аматори рекомендують такий спосіб: запускати кожного дня по одній старій курці до молодняку, щоб познайомилися. Так як молодняк ще досить боязкий, то не буде агресувати проти старої, в той час, як стара курка не буде «нахабніти» в чужому стаді. У такий спосіб старі кури знаходяться в меншості і не можуть протистояти переважаючій більшості молодих. А старі кури, які зайшли першими, вже звикли до молодих і таким чином відбувається поступове ознайомлення та звикання старих і молодих особин.

У процесі звикання старих курей до молодняку багато залежить від поведінки півня – чим спокійніше він сприйме появу молодняку, тим простіше пройде і звикання курей один до одного.

Значення півня в стаді дуже важливо. І у них характери бувають настільки різними, один забіяка, інший – флегматик, третій – правильний, швидше готовий голодувати, тільки б своїх курей прогодувати, показати, де і що він знайшов. І під час звикання старих курей до молодняку і навпаки – може вимушено відбутися зміна півня, так як іноді саме через півня неможливо звикання двох стад.

Можливий й такий варіант. До старих курей підсаджувати молодих півнів з іншої партії. А старих самців вибракувати (на м’ясо до борщу). В такому випадку молоді самці не будуть ображати молодих курочок, а з іншого боку – підвищиться заплідненість яєць від старих курей. Відомо, що для поліпшення виводу курчат до старих самок рекомендують підсаджувати молодих самців. Але в такому випадку слід мати на увазі, що першими у пташник садять півнів, а за ним – самок. При цьому півень займає домінуюче положення у приміщенні, почуває себе господарем і кури йому підкорюються.

Для уникнення бійок поміж старими і молодими курми, слід створити відповідні умови утримання птиці у пташнику на обмеженій території. Треба постаратися зробити так, щоб птиця була постійно чимось зайнята, щоб у неї навіть не виникало «думки» про бійки чи розбирання стосунків з іншими. Годівниць повинно бути стільки, щоб все поголів’я стада могло без тісняви, вільно підійти до годівниці і спокійно споживати корм. Бажано розміщувати годівниці в різних місцях пташнику, щоб шляхи доступу до них у старих і молодих курей не пересікалися. В окремих годівницях насипати мінеральні корми.

Слід звернути увагу на розміщення ванн для купання курей. У такі ванни насипають пісок, золу, де птиця могла б «купатися». Та це й корисно з ветеринарної точки зору – меншає паразитів на тілі. У приміщенні не повинно бути занадто яскраве світло, яке провокує курей до клювання.

З народних «рецептів» можна відзначити такий – побризкати старих і молодих курей однаковим спреєм, щоб вони однаково пахли.

Для птиці створити стресові умови. Треба загнати всю птицю в тісне приміщення і обприскати водою, наприклад, із садового обприскувача. Тільки треба не допустити протягів, щоб птиця не застудилася.

До раціону слід збільшити кількість тваринного білка – птиця стане менш агресивною.
Віктор ХВОСТИК,
канд. c.-г. наук,
Державна дослідна станція птахівництва НААН
Прочитано 1819 раз