Пятница, 15 Июль 2016 13:41

«Людям – зерно, а землі – солому» – одвічне правило землеробів

«Людям – зерно, а землі – солому» – одвічне правило землеробів
Гість редакції М.Д. Іванчук – агротехнолог компанії ТОВ «Південьнасіньсервіс»

Компанія ТОВ «Південьнасіньсервіс» 16 років на ринку послуг в допоміжній діяльності у рослинництві і являється лідером серед подібних малих підприємств України. За свої здобутки у виробничо-економічній діяльності компанії присвоєне звання «Агропідприємство-2013», «Агропідприємство-2014», а за результатами діяльності 2015 року – почесне звання «Лідер галузі 2015 року».

Головними видами діяльності компанії є забезпечення сільгоспвиробників мікродобривами, біопрепаратами, насінням технічних культур та впровадженням у с/г виробництво новітніх агротехнологій.

Останнім часом велика увага спеціалістів компанії спрямована на збереження родючості грунтів. Над вирішенням цієї проблеми зосереджена творча робота провідного фахівця агротехнолога Микола Дмитровича Іванчука.

– За роки діяльності нашої компанії застосування мікроелементних добрив в агротехнологіях стає нормою для переважної більшості с/г виробників, що дозволяє зберігати досягнутий раніше потенціал урожайності с/г культур. Велика науково-практична робота нашої компанії дозволила розробити та впроваджувати найраціональніші схеми підживлення с/г культур найкращими мікродобривами, зокрема лінійкою «Нановіт» польсько-української компанії «Агровіт Груп», попит на які невпинно зростає.

Вдосконалюючи нашу діяльність в питаннях мікроелементного живлення рослин, ми маємо агрохімічну лабораторію для проведення листкової діагностики на вміст елементів живлення в рослинах на різних етапах її розвитку. Це дозволяє з великою точність визначити потребу рослин в тих чи інших елементах та задовольнити її найдешевшим способом.

Зусилля с/г виробників були і залишаються направленими на годування рослин, більш інтенсивного використання ними тих мізерних запасів поживних речовин, що ще залишаються в ґрунтах. В той же час проблема збереження та відтворення родючості ґрунтів знаходиться поза увагою.

Ми забули про головне, про землю, яка народжує і вирощує хліб. Годуючи рослини, ми залишаємо голодною нашу землю. Більше того, ми не повертаємо їй солому – єдине джерело її животворних сил. Ми забули одвічне правило «Людям – зерно, а землі – солому». Проблема збереження та відродження родючості ґрунтів – найболючіша проблема сьогодення.

Чому майже 30 років рослинництво України в застої?

Середня врожайність зернобобових та соняшника не досягла рівня 90-х років минулого століття. Урожайність пшениці не піднімається вище 34 ц/га, тоді як у французів 74 ц/га і т.д. Бо ми хочемо вирішити проблему годуванням рослин, внесенням мінеральних добрив, переважно азотних. Французи годують і рослини і землю, використовуючи солому як добриво та їжу для землі. Вони оздоровлюють ґрунти, а ми їх топчемо, заливаємо пестицидами, накопичуючи в них токсини, які знищують живу біоту ґрунту.

В результаті нашого «господарювання» біомаса ґрунту зменшилась з 30 до 4 т на гектар. Хімічна, фізична деградація призвела до зменшення коефіцієнта використання рослинами азоту, фосфору, калію і інших елементів з внесених добрив вдвічі. За 25 років запаси гумусу знизились на 9,5 в не змитих ґрунтах до 50% сильно змитих від початкового рівня. Інакше кажучи, те, що природа відтворювала мільйонами років, ми знищили за чверть століття.

Стартували жнива 2016 року. Завдяки наполегливій праці хліборобів та сприятливих погодних умов весни – початку літа цьогоріч визріває високий урожай зерна і соломи. В умовах відсутності гною та інших органічних добрив солома залишається чи не єдиним джерелом органічної речовини і гумусу для наших збіднілих ґрунтів та значним резервом елементів живлення для рослин. В очікуваному врожаї соломи 5 і більше тонн на гектарі міститься понад 20 кг азоту, 10 кг фосфору, по 40 кг калію і кальцію, по 8-10 кг магнію і сірки та понад 400 г найважливіших для рослин мікроелементів. В перерахунку за вмістом цих елементів в мінеральних добривах – це понад 250 туків азоту, фосфору, калію, 20 кг сульфату магнію та до 10 кг чи літрів висококонцентрованих мікродобрив. Навіть за найнижчими цінами вартість цих добрив більше 3000 грн.

На кожному гектарі кукурудзяного поля з урожайністю 80-90 ц/га в рослинних рештках залишається понад 45 кг азоту, 18 кг фосфору, 100 кг калію, а також магній, сірка і мікроелементи.

В перерахунку на мінеральні добрива їх вартість перевищує 4000 грн. В рештах соняшника з урожайністю 30-35 ц міститься 40 кг азоту, 20 кг фосфору, 130 кг калію, кальцій, магній, сірка та мікроелементи вартістю понад 5000 грн.

Елементи живлення в соломі і рештках знаходяться в органічних сполуках і недоступні для рослин до їх мінералізації. Мінералізація органічних речовин проходить в результаті активної життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, бактерій та грибів.

Солома є також основним джерелом гумусу. Гумус – це складна суміш як речовин, що входили до складу рослин і частково не піддались розкладу мікроорганізмами, так і продуктів життєдіяльності різних мікроорганізмів. Отже для утворення гумусу необхідна органічна речовина.

В 5 тоннах соломи її міститься 4 тонни. В складі соломи велике значення мають вуглеводи – крохмаль та целюлоза, вони є також їжею для мікроорганізмів і складовими їх білкових тіл. Більша частина вуглеводів в рештках витрачається на дихання мікроорганізмів, окислюючись до вуглекислоти і води. Менша частина витрачається на утворення тіл мікроорганізмів, грибів. Бактерії та гриби, виділяючи ферменти, розкладають клітчатку на часточки глюкози та живляться нею. Мікроорганізми з вуглеводів та мінерального азоту утворюють амінокислоти, а з них складні молекули білків, що є головною складовою їх тіл. В клітинах мікроорганізмів виробляються нуклеїнові кислоти, що містять в собі фосфор і т.д. Отже солома використовується мікроорганізмами для розмноження та живлення і мінералізації органічної речовини. Після відмирання мікроорганізмів з їх тіл вивільняється 5% азоту, значна кількість фосфору, амінокислоти, білки, вітаміни, гормони, ферменти тощо, якими збагачується гумус. В результаті проходить трансформація органічної речовини до утворення мінеральних елементів живлення доступних рослинами та гуміфікація – утворення фульвових та гумусових кислот, гумінів.

Ізогумусовий коефіцієнт для соломи пшениці становить 0,22 (кількість гумусу отриманого з одиниці ваги соломи). З 5 тонн соломи утворюється 1100 кг гумусу. Так як мінералізація гумусу становить 1,3%, то на кожному гектарі мінералізується понад 14 кг фульвових та гумусових кислот, гумінів. Фульвові кислоти активно діють на мінеральну частину ґрунту, вивільняючи з неї необхідні для рослин елементи живлення. Головним компонентом гумусу є гумусові кислоти. За своєю будовою це тонкі плоскі часточки, пов’язані між собою таким чином, що утворюють сітчастий, губчастий матеріал, він має сильний від’ємний заряд полярності, завдяки чому одна частка гумосової кислоти здатна утримувати до 14 часток води, що забезпечує високу ступінь вологоутримання в ґрунті та активний процес катіонообміну. Гумусові кислоти вивільнюють фосфорну кислоту з малорухомих та нерухомих фосфатів і на 25-30% покращують фосфорне живлення рослини. Завдяки гумусовим речовинам формується стійка структура ґрунту, покращується його газообмін, фізичні, хімічні та колоїдно-хімічні властивості, буферність та абсорбція токсичних речовин. В складі соломи 40% вуглецю (2 т на 1 га), присутність якого у ґрунті допомагає фіксувати 30-40 кг атмосферного азоту на гектарі.

Як ефективно використати цінні властивості соломи?

Збереження всіх цінних властивостей соломи як джерела поживних речовин і гумусу в значній мірі залежить від способу її використання як органічного добрива. Найефективніший спосіб – це застосування біологічних деструкторів, які скорочують термін трансформації соломи на стадіях мінералізації та гуміфікації.

В даний час використовуються біопрепарати з високою концентрацією селекційних бактерій азотофіксаторів та фосфоромобілізаторів, що знищують патогенні хвороби.

Завдяки високій біологічній активності деструкторів оброблені рослинні рештки розкладаються вдвічі швидше, зменшується в 4-5 разів кількість патогенної мікрофлори. Швидкий процес мінералізації потребує меншу кількість азоту з гумусу для мікроорганізмів, оскільки вони швидше починають використовувати азот, вивільнений з відмерлих тіл бактерій та грибів. Тож для ефективної дії біодеструкторів на початку процесів трансформації соломи потрібно не 50 кг/га д.р. (150 кг аміачної селітри вартістю 780 грн), а всього 3-4 кг/га (по 10-15 кг аміачної селітри вартістю 60-90 грн). Завдяки дії біодеструктора вже через 6-9 місяців ґрунт поповнюється мінеральним азотом, вивільненим як із запасів соломи (20 кг), так і білкових тіл мікроорганізмів (3-4 кг), що еквівалентно 70 кг/га аміачної селітри вартістю 430 грн. Крім цього, ґрунт збагачується іншими елементами в доступній для рослин формі. Збагачення ґрунту доступними елементами підвищує потенціал урожайності, наприклад пшениці на 6-10 ц/га. Через рік-півтора завершується гуміфікація і ґрунт поповнюється 1000 кг/га гумусу, в тому числі 14 кг гумусовими і фульвокислотами, гумінами, білками, вітамінами, амінокислотами та нуклеїновими кислотами. Витрати на біодеструктори та 10-15 кг аміачної селітри чи карбаміду не перевищують 250 грн/га, а запаси елементів живлення в ґрунті та гумінових речовин збільшується на суму в 10 разів і більше.

При заорюванні соломи в ґрунт без деструктора і азотних добрив термін розкладання її продовжується протягом декількох років і супроводжується мобілізацією з ґрунту, що найменше по 10 кг д.р. азоту на 1 т соломи, який закріпляється в тілах мікроорганізмів. Таким чином запаси мінерального азоту для живлення наступних культур зменшується у нашому випадку на 50 кг д.р., що рівнозначно 140 кг аміачної селітри, і рослини відчувають його дефіцит. При внесенні аміачної селітри у нормі 10 кг д.р. на 1 т соломи ми зберігаємо існуючий баланс мінерального азоту в ґрунті. Лише протягом 3-4 років використаний мікроорганізмами і мінералізований з рослинних решток азот поповнює баланс мінерального азоту в ґрунті. Внесення високої дози азоту прискорює процес мінералізації, але і в цьому випадку є два суттєвих недоліки. Перший. Застосування азотних добрив у підвищених нормах прискорює процес мінералізації, але значно зменшує коефіцієнт гуміфікації та утворення гумусових речовин. Другий. Велика кількість вуглеводів соломи та мінерального азоту добрив створюють умови для швидкого розмноження мікроорганізмів. Для розкладання клітчатки соломи вони виділяють велику кількість специфічних ферментів у вигляді слизі, що містять в собі фенольні сполуки, жирні кислоти, які негативно впливають на проростання насіння та початковий розвиток рослин. Крім того, розмножуються як корисні, так і шкідливі мікроорганізми, патогени та гриби та інтенсифікується розповсюдження хвороб тощо.

Отже і цей спосіб не зовсім ефективний.

Нарешті широке розповсюдження набуло українське «ноу-хау» – спалювання стерні та соломи в полі. Аргументами для цього способу знищення цінного джерела елементів живлення та гумусу пояснюється затруднення посіву озимих зернових і особливо ріпаку в ґрунт, перемішаний

з рештками соломи та стерні, що негативно впливає на польову схожість насіння. Аргументуються стерилізація вогнем збудників хвороб та шкідників. Насправді внесення соломи в ґрунт знижує польову схожість насіння адже частина з нього опадає на нерозкладені рештки, немає контакту з ґрунтом (провисає). Щодо знищення бур’янів збудників хвороб, то цей аргумент сумнівний.

За 1 хвилину згорає солома і стерня на 1 кв. метрі при температурі на поверхні ґрунту до 360°С. За цей час знищується лише 10-15% насіння бур’янів. В той же час органічна речовина, мікроорганізми, що найбільш сконцентровані у верхньому горизонті ґрунту (0-5 см), згорають повністю і волога випаровується на глибині до 10 см. Шкідливі мікроорганізми, патогени хвороб їх переносники, що залягають нижче 5 см горизонту, залишаються неушкодженими. Отже після спалювання соломи нікуди не зникають ні бур’яни, ні хвороби, ні шкідники. Натомість ми знищили корисну біоту в поверхневому шарі ґрунту та втратили 2 т вуглецю, який у вигляді вуглекислого газу виділився в атмосферу. Тож, підносячи сірник під солому, зважте на величезні втрати, які ви несете.

Щодо труднощів у посіву озимих в грунт з внесеними рештками, то не зовсім правильно сіяти стерньові по стерні, а ріпак краще сіяти по чорному пару. Ріпак – найкращий попередник для озимих колосових. Встановлено, що врожай озимої пшениці після ріпаку на 2% перевищує її врожайність, посіяної по чорному пару. Доцільніше ріпак сіяти по чорному пару, а пшеницю по ріпаку.

Крім того, в арсеналі сільгоспвиробника є сучасна техніка, яка без проблем висіває насіння по нульовій технології.

Використання біологічної деструкції рослинних решток – найефективніший спосіб використання цінних властивостей соломи після збирання.

Друзі, ви спалюєте не солому! Ви спалюєте гумус і свої великі гроші. Не знищуйте нашу годувальницю.

М.Д. ІВАНЧУК,
член-кореспондент МАКНС
050 604-11-45
Прочитано 1516 раз