Ukrainian Ukrainian
user profile
Четверг, 31 Март 2016 14:12

Вирощування курчат у домашніх умовах

chicks chickens straw optУ перший місяць життя, особливо у перші 10 днів, курчата потребують особливої турботи. Для них необхідно тепле, сухе, чисте приміщення з хорошою вентиляцією, але без протягів. На 1 м2 площі підлоги слід розміщувати не більше 20-25 курчат. Після 4-5 тижнів їх розсаджують по 17 голів, а з десятого по двадцятий тиждень – по 10 голів на 1 м2.

У перший місяць вирощування курчата дуже вимогливі до тепла, вони можуть загинути навіть за кімнатної температури. Перші 5 днів температуру в зоні розміщення курчат слід підтримувати на рівні 32-30°С, з 6-го дня її знижують до 30-28°С і кожного наступного тижня – на 3°С, до кінця місяця доводячи до 18°С.

Также читайте: 
Особливості годівлі молодняку індиків

Добре обігрівати курчат інфрачервоними лампами: вони не сліплять, їх навіть можна залишати на ніч. За теплої сонячної погоди курчат вже з 5-9-денного віку можна виносити на вулицю. До прогулянок слід привчати поступово.

Слід зазначити, що для вирощування слід відбирати молодняк курей здоровий за зовнішніми ознаками. Здорові пташенята курей рухливі, добре реагують на зовнішні подразники, на звук; у них підтягнуті животики; пуповини не мають слідів кровотечі; пух блискучий, рівний; вони міцно стоять на ногах; крильця щільно притиснуті до тулуба. У той же час хворих курчат характеризують обвислі животики з погано затягнутою непідсохлою пуповиною; крильця опущені вниз; хода млява, хитка; відсутня реакція на будь-які подразники; курчата стоять осторонь і не беруть участі у загальній метушні.

Значимість підстилки

У присадибних господарствах курей в основному утримують на глибокій незмінюваній підстилці. Глибока підстилка сприяє виділенню великої кількості тепла, оберігає ноги курей від впливу низьких температур, впливає на їх загальний стан і здоров’я і, природно, належить до істотних факторів середовища.

В результаті ферментативного розкладання, що протікає у підстилці під впливом бактерій, птиця отримує додаткове джерело біологічно активних речовин, головним чином вітамінів групи В. При гарному догляді, своєчасному підсипанні підстилка не склеюється в грудки, які пристають до взуття, пружинить при ходьбі та при стисненні в руці розсипається. По мірі забруднення підстилки на попередній її шар насипають свіжу нову підстилку. Таким чином вона постійно є сухою, добре зберігає тепло у приміщенні. За достатнього шару підстилкового матеріалу його можна періодично перевертати, що сприяє його економії.

Хорошим підстилковим матеріалом є торф, солом’яна січка, деревна стружка, тирса. Найкраще зарекомендували себе підстилкові суміші. Моховий торф поглинає з повітря і посліду приблизно у 3 рази більше вологи, ніж тирса і деревна стружка, і у 2 рази більше, ніж солом’яна січка. Вологоємність торфу підвищується, якщо його зберігати в зимовий час на горищі, де він добре промерзає.

Головне достоїнство торфу як підстилки полягає в його властивості знищувати неприємний запах. Послід, особливо рідкий, змішуючись з торфом, стає непомітним. Торф дуже швидко сушить ноги птиці і тим самим перешкоджає виникненню простудних захворювань. Яйця, знесені курми вночі, при падінні на шар торфу не розбиваються, а якщо і розбиваються, то вміст їх змішується з торфом, що попереджає розвиток у курей такого пороку, як розкльовування яєць. Нарешті, торф разом з послідом є чудовим добривом.

Торф насипають початковим шаром 8-15 см. Таку підстилку можна використовувати до 4-5 місяців. При цьому раз на тиждень потрібно прибирати верхній шар разом з послідом. Отже, підстилка з торфу не тільки здорова і зручна для птиці, але зберігає час і працю птахівника-аматора.

Вологоємність підстилки із солом’яної січки значно менша, ніж торфу, деревних стружок і тирси. У солом’яній підстилці менше утворюється вітамінів групи В. Нерізана солома в якості підстилки не застосовується, тому що дуже швидко зволожується і пліснявіє. На Україні в якості підстилки використовують подрібнені стрижні качанів кукурудзи, але тільки для дорослої птиці. Через ймовірну високу токсичність не рекомендується застосування стрижнів качанів при вирощуванні молодняку курчат, особливо племінного призначення.

Для підстилкових сумішей можна використовувати практично всі підстилкові матеріали. Особливо зручна суміш, що складається з різних частин торфу, деревної стружки і солом’яної січки. Високий вміст деревної стружки у підстилковий суміші сповільнює її розкладання і біологічний синтез. Товщина шару залежить від використовуваного матеріалу і щільності посадки птиці. При нормальній щільності посадки товщина шару повинна бути 20-25 см. У такому випадку підстилка залишатиметься сухою впродовж усього року.

Для стимулювання біологічної активності свіжої підстилки рекомендують залишати частину (5-10 см) старої підстилки, яка діє як «закваска». З часом при розпушуванні старий і свіжий шари поступово перемішуються. Періодичність розпушування залежить від мікроклімату та виду підстилкового матеріалу. В умовах вологого повітря (осінь, зима) її потрібно рихлити щодня, щоб збільшити випаровування з нижнього шару.

Для зв’язування вологи рекомендується додавати вапно (0,5-1 кг на 1 м2 площі підлоги), але структура підстилки при цьому не поліпшується. Додавання ж суперфосфату (0,5 на 1 м2) сприяє поліпшенню структури підстилки. Рихлити підстилковий матеріал слід на повну глибину. В іншому випадку у нижньому шарі утворюються анаеробні умови і гинуть корисні аеробні популяції мікроорганізмів. Підлога повинна бути добре ізольованою від ґрунтової вологи. Дерев’яні підлоги не потребують захисного покриття, так як глибока підстилка не руйнує, а, швидше, консервує деревину.

Підстилку рекомендується заготовлювати влітку і зберігати у критому приміщенні, щоб виключити її зволоження. Укладають підстилку у пташник зазвичай восени в суху погоду. Для того, щоб вона не воложилася, під напувалки встановлюють залізні листи або роблять підставки. Надмірна сухість підстилки також небажана. При вологості нижче 20% призупиняються ферментативні процеси. При сухій підстилці підвищується запиленість повітря. У жарку пору року її можна злегка обприскувати водою. При цьому зменшується запиленість, а випаровування вологи сприяє зниженню температури у пташнику.

При утриманні птиці на сирій пліснявій підстилці можуть виникнути захворювання – аспергільоз, кокцидіоз, а також хвороби дихальних шляхів. У занадто вологій глибокій підстилці розвиваються яйця гельмінтів і личинки курячого кліща. Сира підстилка стає холодною, що сприяє зниженню температури і підвищенню відносної вологості, забруднює годівниці та напувалки.

Годувати курчат на холодній підлозі не можна, інакше вони простудяться. У годівниці та напувалки курчата ні в якому разі не повинні залазити з ногами: забруднені послідом корм і вода викликають кишкові захворювання, а мокра підстилка згубна для незміцнілих курчат.
Вирощування курчат у домашніх умовах

ГОДІВЛЯ – ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР


В процесі догляду за курчатами потрібно постійно стежити за їхньою вагою, щоб була можливість вчасно поправити існуючий стан справ, якщо якісь із пташенят в силу ряду причин стали відставати в розвитку, погано ростуть і їдять. Найбільш швидко молодняк набирає свою вагу в перші два місяці життя. Пташенята яєчної породи стають в 16 разів важче своєї добової норми, м’ясо-яєчної – у 18,5 раза, а м’ясної і того більше – в цілих 30 разів.

Після розміщення курчат у приміщенні, за комфортної температури навколишнього середовища вже можна спостерігати, як молодняк починає шукати і клювати корм. Раніше багато з птахівників вважали, що курчат слід годувати тільки на другий день їхнього життя. Але, як вияснилося пізніше, це було помилкою. Тепер вчені-птахівники кажуть інше: чим раніше почати годувати курчат, тим швидше у них розсмоктується залишковий жовток і вони краще розвиваються. Починати годувати їх слід відразу після того, як вони обігріються і обсохнуть після виведення з яєць. Варто пам’ятати: курчатам ні в якому разі не можна давати несвіжі, затхлі корми.

У перші дні не можна уявити їжу кращу для маленьких пташенят, ніж зварені круто і добре подрібнені яйця. До цієї їжі можна додавати пшоно, подрібнену крупу вівсянку, кисляк, нежирний сирок. На 3 день раціон маленьких пташенят стає дещо різноманітнішим. Тепер він збагачений за рахунок дрібно посіченої зелені люцерни, кропиви, конюшини. Пекарські дріжджі теж будуть незайвими. Можна давати і терту моркву, буряк, а також жовтий гарбуз. Якщо вирощування курчат відбувається у весняно-осінній або зимовий період, коли свіжа зелень відсутня, в їжу можна додавати трав’яне борошно. Воно також є відмінним джерелом вітамінів.

Курчата м’ясо-яєчних та м’ясних порід споживають їжі набагато більше, ніж яєчні породи, тому їм слід щодня збільшувати кількість їжі на 10-15%. У меню слід обов’язково включати корми, насичені білками: сир, пахту, зняте молочко. Парне молоко не можна давати, так як травний тракт пташенят ще не пристосований до такої важкої для них їжі.

Гарними кормами для курчат у перші дні їх життя є дрібно подрібнена високоякісна зернова суміш, дрібно порубане круто зварене яйце, добре віджатий некислий сир, круто зварена каша, кисляк.

З перших днів вирощування курчатам можна додавати до основного раціону і подрібнену свіжу зелень – люцерну, конюшину, кропиву. Поступово вводять до раціону борошняні суміші із зернових, тваринних та мінеральних кормів: спочатку суміші сухі, а потім і вологі. Для зволоження сумішей використовують сироватку з розведеними в ній пресованими дріжджами.

Сухої суміші курчатам до півтора-двомісячного віку дають досхочу: годівниця з сухою сумішшю повинна постійно перебувати у курчат.

До десятиденного віку курчат годують шість разів на добу, з десятого дня до півторамісячного віку – п’ять разів, а потім переходять на чотириразове годування.

У міру зростання, залежно від того, чи мають курчата можливість самі діставати собі частину їжі, визначається число годувань.

Птиці треба давати стільки корму, скільки потрібно для того, щоб вона була здоровою і продуктивною. Нестача корму послаблює організм і знижує продуктивність, а надлишок – веде до ожиріння і також зниження продуктивності. Визначення необхідної порції корму залежить від досвіду і спостережливості господаря. Досвідчені птахівники радять давати стільки корму, щоб птиця не наїдалася досхочу і з жадібністю приймалася за корм в наступну дачу. Якщо вона приймається за корм мляво, будучи цілком здоровою, порцію слід зменшити.

Обов’язково слід пам’ятати, що годівниці для вологих мішанок слід часто промивати і сушити, а при годуванні курчат це особливо важливо: прокислі та забруднені корми можуть викликати летальні захворювання.

Кількість годівниць і напувалок має бути достатнім для всього поголів’я, інакше курчата будуть заважати один одному. Найкращим способом визначити, чи достатня кількість годівниць – коли всі курчата під час годівлі вільно мають доступ до корму, без штовханини і боротьби за місце.

В окремих годівницях слід тримати мінеральні корми.

 
Воду потрібно міняти кілька разів на день.

У перші 10 днів життя курчат годують через кожні 2 години. У цей період найкращою їжею для них будуть дрібно нарубані круто зварені яйця, розсипчастий сир, змішаний з манною або кукурудзяною крупою. На 10 курчат дають одне яйце або 50 г сиру, змішані з 50 г крупи.

Корисно давати курчатам дрібні крупи, злегка розмелені геркулесові пластівці, комбікорм, додаючи до нього сухе молоко (1/4 частина від обсягу крупи або суміші круп) і одну розмолоту таблетку полівітамінів (на 10 курчат). Така суха суміш зручна тим, що птахівник може надовго відлучитися, засипавши корм в годівницю, і курчата самі регулюють споживання корму.

Після кожного годування бажано перевірити, чи у всіх курчат повні зобики. Зобики у курчат після вечірнього годування повинні бути повними. Якщо виявляться курчата з неповним зобиком, їх необхідно перевести в інше приміщення і годувати окремо, більш посилено та поживнішими кормосумішами.

З 3-5-денного віку курчат привчають поїдати дрібно рубану зелень, в 5-7-денному віці добре давати розсипчасті мішанки на кисляку, м’ясному і рибному бульйонах, а також м’ясні та рибні відходи (по 5-7 г на голову), з 10-го дня дають варену картоплю, терту моркву, гарбуз, кабачки та інші овочі.

Перші 3-5 днів курчатам краще стелити на підлогу папір, а на нього насипати просіяний комбікорм, дрібну кукурудзяну крупу. Курчата риються в такій підстилці без шкоди для себе і залишаються чистими.

Годувати курчат на холодній підлозі не можна, інакше вони простудяться. У годівниці та поїлки курчата ні в якому разі не повинні залазити з ногами: забруднені послідом корм і вода викликають кишкові захворювання, а мокра підстилка згубна для незміцнілих курчат.

Вологі розсипчасті мішанки повинні поїдатися протягом 30-40 хвилин (дають 30-40 г на голову), залишки обов’язково видаляють (скислий корм викликає отруєння і загибель курчат). Для кишківника курчат дуже корисні свіжі кисле молоко, кефір, сироватка, які дають вранці, а потім наповнюють поїлки свіжою водою. Як дезінфікуючий засіб двічі на тиждень дають на півгодини слабкий розчин марганцівки, але не слід давати його відразу ж без необхідності в перші дні життя курчат.

Починаючи з 10-денного віку, курчатам дають дрібно товчену крейду, добре проварену змолоту яєчну шкаралупу, в окремих годівницях завжди повинні бути дрібний гравій або великий пісок.

Приймаючи до уваги властивості корму, його треба давати у великій або в меншій кількості. Сухого зерна птах з’їдає менше, ніж м’якого корму, овочів та зелені. Не можна порівнювати між собою дачу зернового корму і, наприклад, висівок, замішаних на воді. Останніх потрібно набагато більше, щоб доставити птиці потрібну кількість поживних речовин. Велике значення надається і різноманітності корму. Краще давати в якості основного корму зерно одного-двох видів, урізноманітнюючи його м’яким кормом в іншу дачу, а також додатково згодовувати овочі та зелень.

Для курчат бажаний корм більш різноманітний. На початку життя їх слід годувати тваринними і м’якими кормами, даючи, звичайно, і зерно одного-двох видів. У міру зростання порції зерна збільшують, а тваринного корму – зменшують. Поступово кількість компонентів корму скорочується, і птах задовольняється тими не багатьма його видами, до яких вона найбільш звикла за останній час.


В. П. ХВОСТИК,
канд. с.-г. наук,
Державна дослідна станція птахівництва НААН
Прочитано 34434 раз