user profile
Среда, 18 Март 2015 14:08

Рекомендації щодо проведення догляду за посівами озимих культур

Рекомендації  щодо проведення догляду за посівами озимих культурВ очікуванні нового врожаю 2015 року агровиробники аналізують та зважують, які корективи в їхні плани внесла зима. Харківська область є однією з провідних в Україні за виробництвом озимої пшениці. Мабуть, саме тому науковцями Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН приділяється серйозна та пильна увага зимовому моніторингу, а наведена інформація може бути корисною і для інших регіонів.

Науково обґрунтована оптимальна площа посіву озимих зернових культур в області становить 24,3% від загальної площі ріллі. Проте, незважаючи на складні погодні умови, восени минулого року сільгосптоваровиробниками області фактично посіяно озимих культур на зерно на площі 561,6 тис. га, або 29,3% до загальної площі ріллі, що є вагомим фактором для отримання доброго врожаю зерна.

Разом з тим погодні умови передпосівного та посівного періодів 2014 року, що вирізнялись нестабільністю опадів, які були практично відсутні після сівби та мали локальний характер, обумовили досить нерівномірний розвиток рослин озимих культур при вході їх у зимівлю:
  • на площах, засіяних в першій половині вересня, озимі культури встигли розкущитись, утворити вузлові корені та достатню листостебельну масу, без переростання (за результатами біометричного та морфологічного аналізу відібраних зразків рослин пшениці озимої, здійсненого науковцями Інституту наприкінці листопада 2014 року, посіви оптимального строку сівби по кращих попередниках увійшли в зиму, утворивши 4,0-5,0 пагонів та 4,0-5,6 вторинних коренів на рослину). При цьому конус росту рослин на посівах пшениці озимої перебуває на ІІ етапі органогенезу, що в цілому сприяє оптимальному формуванню їх зимостійкості;
  • на посівах пшениці озимої за пізнього строку сівби на більшості обстежених площ рослини утворили один пагін без вторинних коренів або не більше 2 шт. на рослину. Конус росту у таких рослин перебуває на І – початку ІІ етапах органогенезу. Відмічено, що у рослин пізнього строку сівби вузол кущіння залягає на більшій глибині (3,1-3,6 см), ніж за оптимального рівня (2,2-3,0 см), що сприяє кращій захищеності таких посівів від дії низьких температур в зимовий період.
 
Показник вмісту розчинних вуглеводів у вузлах кущіння на момент припинення вегетації становив:
  • у сортів пшениці м’якої озимої 36,1-41,14% на суху масу, у жита озимого – 34,6%, що було достатнім для проходження ІІ фази загартування;
  • у пшениці твердої озимої – 31,6% та у ячменю озимого – 28,0%, що характерно для середнього та нижчесереднього рівня загартування.
 
Погодні умови грудня 2014 р. були малосприятливими для другої фази загартування озимих культур і за даними Департаменту агропромислового розвитку обласної державної адміністрації на 18.12.2014 року 36% посівів озимих культур на зерно по Харківській області перебували у доброму стані, 47% – у задовільному, 16% були слабкими та зрідженими.

Результати аналізу зразків рослин озимих зернових культур на дослідних полях Інституту (Харківський район), відібраних 12 січня 2015 р., показали 95-100% життєздатність рослин, рекомендованих для посіву в області сортів пшениці м’якої озимої, жита озимого і тритикале озимого та 88-90% – пшениці твердої та ячменю озимого.
Станом на 12 січня 2015 р. вміст розчинних вуглеводів зменшився на 4,4-7,1%, однак показники їх вмісту у пшениці м’якої – 30,0-35,1% та у жита – 30,2% залишаються достатніми для доброго загартування на поточний період та забезпечують збереження життєздатності при критичній температурі вимерзання в межах мінус 16,0-17,5°С у пшениці та мінус 20,0°С у жита озимого.

У пшениці твердої озимої вміст розчинних вуглеводів зменшився на 6,1% і становить 25,5%, що свідчить про зниження рівня морозостійкості до мінус 13-14°С; у ячменю озимого вміст розчинних вуглеводів знизився на 5,0% і становить 23,0%, що викликає загрозу вимерзання при зниженні температури на глибині вузла кущіння до мінус 11-12°С.
При подальшому утриманні температури в межах низьких позитивних значень та таненні снігового покриву прогнозується активізація метаболічних процесів у тканинах рослин озимих культур та зменшення рівня їх загартованості, а за умови поступового зниження температури можливе повторне загартування рослин та підтримання достатнього рівня морозостійкості для благополучного завершення зимівлі озимих культур.

Таким чином, найбільш проблемними в 2014/15 вегетаційному році будуть посіви пізніх (сівба 5-10 жовтня) і дуже пізніх (сівба після 15 жовтня) строків сівби, які увійшли в зиму при незадовільному розвитку рослин. Недостатнє накопичення запасних речовин на початку зими, несформований вузол кущіння, слабкий розвиток кореневої системи можуть негативно позначитися на результатах зимівлі, а отже, і на рівні врожайності.

Тому сільгосптоваровиробникам рекомендується забезпечити постійне функціонування системи моніторингу стану рослин на посівах озимих культур з метою визначення їх життєздатності (враховуючи необхідності індивідуального підходу до кожного поля) з метою планування заходів щодо забезпечення оптимального рівня мінерального живлення слаборозвинених посівів.

В Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААНУ розроблена методологічна схема моніторингу посівів озимих культур у зимовий період, застосовувана як у науково-дослідних установах, так і в умовах сільськогосподарського виробництва.

За допомогою цих методів встановлюється ступінь пошкодження посівів та життєздатність рослин на різних етапах перезимівлі.
Метод монолітів. Для визначення життєздатності рослин за цим методом із посівів озимих культур у місцях, позначених з осені віхами, вирубують моноліт ґрунту розміром 30×30 см, товщиною 15 см так, щоб у нього потрапили рослини з двох суміжних рядків. Згідно з існуючими рекомендаціями, відбір монолітів слід проводити 25 січня, 23 лютого та 10 березня. Відбір проб слід проводити на різних за ступенем розвитку рослин (добре, середньо- та слабкорозкущених) посівах окремо. Крім того, додатково моноліти відбирають після різкого та тривалого зниження температурного режиму, а також на полях із слабкими та зрідженими посівами.

За відсутності снігового покриву відбирати та транспортувати моноліти слід особливо обережно, оскільки замерзлі рослини дуже ламкі і легко пошкоджуються, а в дні, коли температура повітря сягає нижче –14...–16оС, зразки відбирати не слід, тому що рослини можуть отримати додаткові пошкодження.

Моноліти розміщують у дерев’яні ящики відповідних розмірів, прикривають брезентом, мішковиною чи іншим теплоізолюючим матеріалом і транспортують у приміщення з температурою +5...+10оС для розморожування. Кожний моноліт супроводжується етикеткою, на якій зазначається культура, сорт, попередник, площа і номер поля, дата сівби. Обов’язково відмічається температура повітря під час взяття зразка, глибина снігового покриву, наявність, товщина та характер льодяної кірки. Ящики з монолітами прикривають зволоженою мішковиною чи іншим повітропроникним матеріалом і залишають до повного відтавання, як правило, для цього потрібно 1-1,5 діб. Після відтавання моноліти переносять у тепле, добре освітлене приміщення із температурою +17...+20оС. Надземну масу рослин зрізають ножицями на висоті 4-6 см від поверхні ґрунту, пустоти і тріщини засипають ґрунтом. Рослини поливають, підтримуючи достатню вологість ґрунту і не допускаючи його пересихання. Через 10 днів проводять попередню оцінку життєздатності рослин, а через 15-20 днів – остаточну.
Розрахунок відсотка життєздатних рослин проводять за формулою:
Х = (А : В) × 100,
Х – життєздатність посіву, %;
А – кількість живих рослин у пробі;
В – загальна кількість рослин у пробі.
Проводячи обліки, до життєздатних слід відносити рослини, що активно утворюють нові листки та вузлові корені. Однак слід зауважити, що у слаборозвинених з осені рослин та в умовах недостатнього освітлення, а також на початку і в середині зими нові вузлові корені можуть не утворюватись, але при активному відростанні листових пластинок такі рослини слід відносити до життєздатних. Аналіз конуса росту відростаючих рослин під мікроскопом може дати більш надійне підтвердження їх життєвості.

Впродовж зими моноліти відбирають 25 січня, 20 лютого, 10 березня, а також після відчутних знижень температури чи впливу інших несприятливих чинників.

Водний метод дозволяє швидше отримати оцінку стану рослин, а в умовах позитивних температур у зимовий період та незамерзлого ґрунту він є цілком надійним та достовірним. У 2-4 типових місцях поля вирубують або викопують рослини з двох суміжних рядків по 0,5 м. Рослини разом з грудками землі доставляють у приміщення та розморожують за тією ж схемою, що й моноліти. За температури в полі вищій від 0оС розморожування відсутнє. Потім їх відмивають водою кімнатної температури, обрізають корені на відстані 3-4 см, а пагони з листками на 5-6 см від вузлів кущення. Підготовлені таким чином зразки розміщують у неглибокі ємкості так, щоб рослини були занурені у воду на 2-3 см вище вузлів кущення. Зразки виставляють у добре освітлене приміщення із температурою 18-20оС, воду необхідно міняти кожні 2 дні. Вже через 2-3 дні у живих рослин помітне відростання листових пластинок і вузлових коренів. Остаточну оцінку можна проводити за 7 днів.

Життєздатні рослини активно відростають, утворюють нові листки і корені, пошкоджені відростають слабо і з часом припиняють ріст, а загиблі – не утворюють нових листків і коренів. Підрахунки проводять за тією ж формулою, що і при методі монолітів.

Модифікаціями водного методу є цукровий метод та експрес-метод Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва.
Цукровий метод відрізняється від водного тим, що замість води рослини спочатку занурюють у 2% розчин цукру на 12-15 годин, а потім замінюють його водою. Однак слід зауважити, що цей метод може давати дещо завищені результати, особливо в другій половині зими, коли в природних умовах значна частина запасних цукрів у вузлах кущення вичерпана.

Експрес-метод поєднує у собі швидкість та досить високу надійність. У відібраних та підготовлених, як вказувалось вище, рослин, зрізають корені на відстані 1 см від вузла кущення, а надземну масу – на рівні розходження листочків. Підготовлені таким чином рослини компактні та зручні в роботі, менше уражаються плісенню та швидше відростають. Рослини вміщують у склянки з водою так, щоб вода покривала нижню частину вузлів кущення, зверху можна нещільно прикрити поліетиленовою плівкою. Зразки виставляють у добре освітленому приміщенні з температурою +22...+24оС. Через 1-2 доби у живих рослин відмічається приріст 5-8 мм, загиблі рослини приросту не дають. Остаточний підрахунок проводять через 3-5 діб.

Метод барвників полягає у використанні хімічних речовин, які при взаємодії із клітинним соком дають кольорову реакцію. Найчастіше використовуються тетразол (трифенилтетразолхлорид) та фуксин кислий. При використанні методу барвників рослини відбирають, розморожують та готують до аналізу за загальною схемою. На рівні розміщення конуса росту роблять поздовжній зріз. Приготовані препарати вміщують в 0,5% розчин тетразолу на 1 годину в термостаті за температури +40оС, або при кімнатній температурі, закривши на 4 години темним матеріалом. Після цього підраховують кількість живих та загиблих рослин. У живих тканинах безбарвний тетразол під впливом ферментів утворює формазин, який забарвлює тканини в яскраво-червоний колір від рожевого до оранжевого відтінків. Тканини загиблих рослин не забарвлюються.
При використанні фуксину кислого препарати готують аналогічно, занурюючи тканини в 0,3% розчин барвника. Через 15 хвилин рослинний матеріал ретельно промивають чистою водою і розглядають зрізи в мікроскоп. Живі ділянки не фарбуються і мають слабо-зелене або білувате забарвлення. Загиблі клітини і тканини стають яскраво-червоними, пошкоджені мають блідо-рожевий колір.

Метод біологічного контролю полягає у спостереженні за станом конуса росту під мікроскопом чи бінокуляром. У живих рослин конус росту тургорний, блідо-зелений, із блиском, у загиблих – відрізняється втратою тургора, помутнінням, жовтувато-бурим забарвленням. Слід звертати увагу також на стан тканин вузла кущення, розміщених під конусом росту. У пошкоджених рослин вони мають бурий колір, і чим більша площа ураження, тим рослина менш життєздатна. Такі рослини можуть бути дуже малопродуктивними або загинути, особливо в умовах пізньої чи сухої весни.

В умовах теплої осені та зими, особливо зі збереженням температур вище 0оС, важливо вести моніторинг етапів органогенезу конусів росту озимих рослин. Рослини здатні формувати високий рівень загартування лише при перебуванні конуса росту на І-ІІ етапах органогенезу (за Ф.М. Куперман), його довжина у пшениці при цьому має бути в межах 0,2-0,5 мм, при настанні ІІІ етапу загартованість рослин знижується, а ІV етапу і вище – рослини не здатні витримувати тривалого зниження температур нижче –5...–10оС.
Характеристикою стійкості рослин озимих культур до несприятливих умов зимівлі є вміст та динаміка розчинних вуглеводів у тканинах вузлів кущення, що свідчить про ступінь загартування рослин з осені та збереження його до кінця перезимівлі.

Остаточний облік стану посівів озимих культур проводиться навесні, при відновленні весняної вегетації рослин. У цей період проводять візуальну оцінку стану озимих полів за п’ятибальною шкалою. Якщо стан посіву нерівномірний, поле умовно поділяють на кілька ділянок, оцінюють кожну окремо і обраховують середній бал. За значної строкатості посіву рішення щодо подальшої його долі можна приймати за кожною частиною окремо.

Рекомендації  щодо проведення догляду за посівами озимих культур
Посіви з оцінкою 3 бали можливо ремонтувати ярим ячменем або тритикале за умови задовільного фітосанітарного стану, використовувати такий посів виключно на фуражні цілі; при меншій густоті рослин поле доцільно пересіяти.
Таким чином, проведення моніторингу стану озимих культур у зимовий і ранньовесняний періоди дозволяє своєчасно визначити життєздатність посівів і спланувати заходи весняного догляду за ними – підживлення азотними добривами та регуляторами росту і мікроелементами, що особливо актуально на слаборозкущених з осені посівах; обробки фунгіцидами, інсектицидами та гербіцидами з метою отримання високого врожаю якісного зерна, а за необхідності, забезпечити господарства насінням ярих культур для ремонту чи пересіву площ.
Сьогодні науковий супровід усе більше стає виробничим чинником, в чому пересвідчились агротоваровиробники.
Є.С. БОНДАРЕНКО, Н.І. РЯБЧУН,
М.Г. ЦЕХМЕЙСТРУК, В.М. ТИМЧУК,
Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН
Прочитано 3740 раз