Понедельник, 15 Декабрь 2014 12:59

Гусі, гусі! Га…Га…Га…

Гусі, гусі! Га…Га…Га…
Наведено основні технологічні аспекти утримання дорослого поголів’я гусей, експериментальні дослідження вчених, які знайшли широке використання в практиці гу-сівництва й, сподіваємося, допоможуть сучасним птахівникам при розведенні гусей.


Універсальна продуктивність, невибагливість до умов утримання, здатність споживати значну кількість об’ємних кормів із високим рівнем клітковини – якості, які підтве-рджують доцільність та користь розведення такого виду водоплавної птиці як гуси.





При утриманні дорослих гусей можна виділити три періоди:
  1. підготовчий – перед циклом яйцекладки (як правило, приходиться на листопад – середину січня);
  2. продуктивний, або племінний, який розпочинається, залежно від кліматичних зон, у січні-лютому і закінчується в травні-липні;
  3. пасовищний – розпочинається після закінчення яйцекладки і закінчується, в залежності від природних умов, в жовтні-листопаді.

У перші два періоди гусей утримують у пташниках із випусканням на вигульні майданчики, а в третій – утримують переважно на пасовищах або застосовують спосіб загінного випасання.

Гуси відносно невибагливі до тепла, здатні переносити низькі температури повітря, на сухій підстилці не бояться навіть сильних морозів. В практиці гусівництва застосовують переважно вигульну систему утримання батьківського стада.
Утримують гусей на глибокій незмінній підстилці у пташниках різних розмірів (18×72 м, 18×84 м, 18×96 м). Для будівництва гусятника вибирають таку ділянку, де не будуть підніматися ґрунтові води чи весняні паводки. У північній та середніх зонах нашої країни пташники будують фасадом на південь, щоб довшим було освітлення приміщення сонячними променями, а в південній зоні, де спостерігається надлишок сонячної радіації, – на південний захід або південний схід.
Гусі, гусі! Га…Га…Га…Приміщення для утримання водоплавної птиці повинно бути сухим, чистим, з гар-ною вентиляцією, але без протягів. Протяги та сирість у пташнику чинять негативний вплив на здоров’я та продуктивність гусей. Підлога у гусятниках повинна бути з твердим покриттям, піднімають її на 20 см над рівнем ґрунту, щоб ґрунтова вода не потрапляла у пташник.

По поздовжній осі приміщення улаштовують центральний прохід шириною до 1,5 м, необхідний для обслуговування птиці. По обидві сторони від центрального проходу на висоті 25-30 см від підлоги обладнують сітчастий настил шириною 2,0-2,5 м (розмір чарунок сітки 25×25 мм), на іншу площу підлоги пташника настеляють підстилку шаром не менше 15 см з дерев’яної стружки, тирси, солом’яної січки або лушпиння соняшнику. Підстилка обов’язково повинна бути сухою, чистою, гігроскопічною, без цвілі. Підстилка, крім її гігієнічного призначення, ще й утеплює підлогу. Якщо утримувати гусей на сирій підстилці, у них забруднюється оперення, воно злипається, стає настовбурченим, погано зберігає тепло. У зв’язку з цим погіршується продуктивне використання корму, знижується опірність організму, гуси можуть занедужати простудними захворюваннями. Варто пам’ятати, що чисте, сухе оперення охороняє гусей від переохолодження.

Як вище згадувалося, на гусівницьких підприємствах в більшості випадків дорос-лих гусей у пташниках утримують на глибокій незмінній підстилці. Цей вид підстилки створює тепло у приміщенні, що, в свою чергу, сприяє початку більш ранньої несучості гусок, і, крім того, значно скорочує витрати праці на обслуговування птиці. Закладають глибоку підстилку з осені, а в період утримання гусей зверху бажано щоденно настилати новий свіжий шар. До посадки гусей у приміщення на підлогу насипають вапно пушонку з розрахунку 0,3-0,5 кг на 1 м2 площі, а зверху настилають підстилку шаром 10-15 см. Весною, при вигоні гусей на пасовища, всю підстилку видаляють. Звичайно за період утримання гусей у пташнику шар підстилки досягає висоти 30-50 см. Річна потреба в підстилці на одну дорослу особину становить приблизно 40 кг.

Для того, щоб підстилку можна було використовувати як органічне добриво, необхідно в період утримання гусей на глибоку підстилку періодично підсипати простий чи подвійний суперфосфат. Вносять ці компоненти у вигляді порошку на забруднену підстилку, а зверху насипають її новий свіжий шар – простого суперфосфату у кількості 400 г, подвійного – 200 г на 1 м2 площі підлоги гусятнику. Крім збагачення підстилки мінеральними речовинами, суперфосфат гарно підсушує надмірно зволожену підстилку й запобігає виділенню з неї великої кількості аміаку.

При будівництві гусятнику необхідно враховувати нормативи розміщення гусей, оскільки щільність посадки суттєво впливає на продуктивність птиці. При надмірній ску-пченості гусей відбувається швидке забруднення пташнику, гази, які виділяються з посліду, погіршують повітряний режим приміщення, мікроорганізми розвиваються більш інтенсивно й можуть визвати захворювання птиці. Все це негативно впливає на організм гусей і знижує їхню продуктивність та адаптивність. Гусей розміщують у пташнику, який розподілений на окремі секції переносними сітчастими перегородками висотою 1,2 м, групами по 250 голів при щільності посадки 1,5 голови на 1 м2 площі підлоги.

Утримання гусей батьківського стада великими групами знижує фактор моногамії, який досить поширений серед цього виду птиці, дозволяє підвищити вихід запліднених яєць, так як в стаді 20-25% гусаків звичайно спарюються тільки з однією гускою, а інші – з 6-8 різними самками. У той же час майже 40% гусок при спарюванні також проявляють моногамність, а 60% – полігамні. При природному спарюванні гусей утримують при статевому співвідношенні в залежності від типу породи 1:3 або 1:4. Так, за даними дослідників, при збільшенні розміру угрупування гусей з 200 до 1700 голів покращуються господарчо-корисні ознаки птиці – несучість, заплідненість яєць, вивід гусенят, вихід молодняка на несучку.

Гусі, гусі! Га…Га…Га…У тих господарствах, де проводять роботу з обліку племінних якостей окремих сам-ців та самок, в продуктивний період застосовують гніздове утримання птиці. В цьому випадку в одній секції селекційного пташника-гусятника утримують 1 самця та 3-4 самки залежно від породної належності. Гнізда встановлюють не пізніше ніж за місяць до початку яйцекладки, щоб гуси звикли до них. Гнізда розміщують уздовж поперечних перегородок з розрахунку 1 гніздо на 1 самку. З метою зменшення забруднення яєць, свіжу підстилку в гнізда краще підсипати звечора, на яку яйця будуть знесені самками в ранкові години.

Не рекомендується розміщувати гнізда впритул до холодних стін та у місцях з яскравим прямим освітленням. Розміри гнізда повинні становити: ширина – 0,4 м, глибина – 0,5 м, висота – 0,5 м, висота поріжку – 0,10 м. Дно гнізда бажано робити дерев’яним, але не металевим, оскільки гуски знесені яйця намагаються зарити у підстилку. У холодний період року яйця можуть підмерзнути чи розбитися, тому їх слід збирати як можна частіше. При утриманні племінних гусей регулярно, впродовж продуктивного сезону, проводять роботу зі зниження інстинкту насиджування у гусей. Квочок визначають регулярною перевіркою увечері у гніздах, де вони звичайно знаходяться з ранку до вечора. Такі гуски мають низьку живу масу, твердий невеликий живіт.

Формування груп або сімей гусей проводять до початку яйцекладки за 1,5-2,0 міся-ця, щоб гуси звикли одне до одного. У селекційні гнізда першими саджають самців з метою освоєння ними території і займанням домінуючого положення «господаря» над самками. Це має велике значення для підвищення заплідненості яєць. В Інституті птахівництва УААН розроблено прийом комплектування селекційних гнізд гусей, який забезпечує самцям домінуюче положення при формуванні стосунків у гнізді, а також використання різних варіантів утримання одновікової та різновікової птиці.

Найкращі результати щодо заплідненості й виводимості яєць, виводу молодняка отримано при використанні методу підбору в племінний період різновікової птиці, а саме – молодих гусаків саджають з переярими гусками, тобто другого року несучості. В ре-зультаті такого підбору птиці підвищується заплідненість яєць на 6% у порівнянні із се-реднім показником по стаду і знаходиться на рівні 95,9%, виводимість яєць стає більшою на 3%, підвищується вивід молодняка на 7,9% і досягає рівня 83,6% (О.Т. Гадючко та ін., 2003).
Приміщення для утримання гусей обладнують необхідним інвентарем. Правильно виготовлений інвентар сприяє економній витраті кормів й полегшує роботу за доглядом за птицею. Годівниці роблять такими, щоб уникнути значних витрат кормів, на дві суміжні секції ставлять дві бункерні годівниці. Годівниць розміщують стільки, щоб всі гуси одночасно мали можливість споживати корм без тисняви біля них. Фронт годівлі на одну голову при годівлі сухими кормами повинен становити не менше 4 см, вологими – не менше 15 см. Для згодовування зеленої маси виготовляють годівниці ясельного типу. Крім цього, в секціях бажано розміщувати окремі годівниці для коренеплодів, соковитих кормів, вони повинні завжди бути чистими, без плісняви.

Значні витрати корму (до 30%) відмічаються при його розсипанні, коли використовують несправні або недосконалої конструкції годівниці. Щоб не допустити розсипання корму, жолобкові годівниці роблять з увігнутими краями. Встановлено, що при напов-ненні годівниць на 1/3, 2/3 і повністю витрати корму становлять відповідно 1,3%; 2,1%; 7,4-29,1%. Отже годівниці бажано заповнювати кормом не більше як 1/3 їх ємності. Годі-вниці необхідно регулювати за висотою так, щоб верхній край був на рівні спини птиці, а напувалки – на рівні дзьобу.

Жолобкову напувалку розміщують вздовж центрального проходу над стічною канавкою так, щоб птиця перебувала на решітці, яка закриває канавку. Стічну канавку роб-лять з нахилом, що дозволяє змивати грязь в каналізацію за допомогою шлангу. Фронт напування на одну голову становить не менше 3 см.

Біля пташників необхідно обладнати солярії, на яких розміщують купальні канавки. Для випуску гусей з пташника на вигульні майданчики в кожній секції повинен бути обладнаний лаз (один на 60 голів), розміри якого – ширина 0,6 м, висота 0,5 м, висота поріжка 0,1 м. При утриманні птиці на глибокій підстилці висоту поріжка біля лазу (від підлоги) слід збільшувати на 0,2-0,4 м. Лази необхідно обладнувати пандусами в сторону солярію, а при утриманні птиці на глибокій підстилці – всередині пташника.

Солярії повинні бути з твердим покриттям, площею не менше площі пташника. Солярії огороджують з трьох сторін сіткою і розділяють поперечними сітчастими перегоро-дками по секціях пташника. Основне обладнання вигульних майданчиків складається з годівниць, напувалок, навісів для захисту від сонячних променів та дощу. По центру солярію на всю довжину будівлі влаштовують купальні канавки, розміри яких наступні: ширина поверхні 100 см, глибина 30 см, кут нахилу (в градусах) – 30. Боки канавки бажано робити ребристими, щоб гусям було легше виходити з неї. Для зручності періодичної очистки та промивання купальну канавку роблять проточною зі спуском води у каналізацію. Гуси залюбки користуються канавками для купання і краще спарюються на воді. Купання гусей та перебування їх на свіжому повітрі в будь-яку пору року сприяє підвищенню якості інкубаційних яєць.

Зимою підлогу перед лазами застилають соломою. Щоб гуси, які знаходяться в різ-них групах, не перемішувалися, висота перегородок між окремими секціями солярію по-винна становити не менше 1,5 м від рівня землі. Незалежно від пори року гусей випускають на вигульні майданчики біля пташника. Температура повітря в межах –15-20°С не є небезпечною для гусей. Проте зимою при сильному вітрові випускати птицю на вигін не бажано. Обмінні процеси у організмі гусей в значній мірі залежать від температури зов-нішнього середовища.

Гуси мають теплий пуховий покрив, який надійно оберігає їх від холоду. Без шкоди для здоров'я і без зниження продуктивності вони здатні переносити температуру у пташнику до –10°С, тимчасові зниження температури можуть досягати рівня –20-25°С. Проте при дуже низьких температурах, особливо у племінний період, може різко знизитися продуктивність самок. Пташники для утримання дорослих гусей можуть не обігріватися, але при цьому вони повинні бути добре утепленими. Стінові панелі можна утепляти по-лістироловим волокном. Значно гірше, ніж холод, впливають на гусей протяги, які викликають простудні захворювання птиці.

Гусі, гусі! Га…Га…Га…Незважаючи на те, що гуси здатні переносити порівняно низьку температуру, у пташнику повинно бути тепло й сухо. Зимою оптимальну температуру повітря у приміщенні слід підтримувати на рівні +14°С, відносну вологість – 70-80%. Вміст вуглекислого газу у повітрі для дорослої птиці не повинен перевищувати 0,25% за об’ємом, аміаку – 0,15 мг/л (15 мг/м3), сірководню – 0,005 мг/л (0,5 мг/м3), максимально допустима концентрація пилу – 8 мг/м3.

Пташники для утримання гусей повинні бути обладнані системою вентиляції. Вен-тиляційна система повинна передбачати широкий діапазон регулювання з метою забез-печення максимального рівня роботи вентиляторів при високій зовнішній температурі й мінімального – при низькій. В холодний період року оптимальну швидкість руху повітря підтримують на рівні 0,5 м/сек. (мінімальна швидкість руху повітря становить 0,2 м/сек., максимальна – 0,8 м/сек.), в теплий період року оптимальна швидкість руху повітря становить 0,8 м/сек. (мінімальна – 0,3 м/сек., максимальна – 1,2  Кількість свіжого повітря, яке подається у пташник, повинно становити не менше 7,0  3/год. на 1 кг живої маси птиці в теплий період року та 0,60 м3/год. в холодний період року. Для запобігання появи конденсату на осьових вентиляторах у зимовий період із внутрішньої сторони приміщення дверцята повинні бути утепленими, а із зовнішньої – пелюсткові клапани та захисні козирки.

Численними дослідженнями доведено велике значення світла для підвищення несучості гусей. Установлено, що у осінньо-зимовий період під впливом світлового дня тривалістю 12-14 годин на добу у гусок починається яйцекладка на два-три місяці раніше, ніж у самок, які утримувалися в умовах природного світлового дня. При цьому несучість гусок, які утримувалися при додатковому освітленні, становила 35 яєць, а у птиці, яка продукувала в умовах природного світлового дня – вдвічі менше. Збільшення тривалості світлового дня за рахунок електричного освітлення в осінньо-зимовий період сприяє під-вищенню несучості гусок на 25-30%.
Гуси в звичайних умовах за природного світлового дня починають відкладати яйця наприкінці лютого чи на початку березня. Але якщо із січня за допомогою електричного світла збільшити світловий день до 13 годин (тобто включати електричне світло о 6 го-дині й вимикати його о 19 годині) та підтримувати у приміщенні плюсову температуру, яйця від гусок можна одержати набагато раніше – наприкінці січня – початку лютого. Електричне освітлення залишають до того періоду, коли природній світловий день буде становити 14 годин. Освітленість на рівні годівниць та напувалок повинна становити 20 люкс. Слід зазначити, що висока ефективність щодо підвищення несучості гусок досягається у тому випадку, коли одночасно з додатковим електричним освітленням птицю забезпечують повноцінними кормами.

Початок яйцекладки у гусок можна визначити за їх неспокійною поведінкою. Вони часто сідають у гніздо, зариваються у солому. Гуси відкладають яйця у більшості випадків через день і у ранкові години. У зимовий період та рано навесні, коли ймовірна можливість заморозків, яйця збирають якомога частіше, щоб попередити їх підмерзання. При несвоєчасному збиранні яєць збільшується можливість їх забруднення та значної контамінації мікроорганізмами, грибами. Тривале знаходження яєць у гніздах чи тарі (особливо в жарку пору року) призводить до швидкого псування білка та жовтка внаслідок того, що під час знесення температура яєць відповідає температурі тіла несучки. У гнізді відбувається охолодження складових частин яйця до температури пташника. Це створює вакуум під шкаралупою. Внаслідок цього бактерії та гриби, які потрапили на шкаралупу, частково проникають всередину яйця і стають недосяжними для дезінфікуючих речовин.

Зберігати яйця потрібно у добре провітрюваному приміщенні при температурі +8-10°С. Тара для зберігання яєць повинна бути чистою, сухою, без плісняви й стороннього запаху. Зберігати яйця з моменту знесення й до закладки в інкубатор слід в горизонтальному положенні не більше 9 діб. Яйця один раз у 2-3 дні бажано перевертати, щоб не допустити присихання зародку до підшкаралупної плівки.

Отже, знання й дотримання рекомендованих параметрів допоможуть спеціалістам створити оптимальні комфортні умови при утриманні гусей, що, в свою чергу, сприятиме повній реалізації генетичного потенціалу цього виду птиці. Практичне застосування рекомендованих прийомів дає можливість покращити вивід молодняка в сезон найбільшого попиту на нього, що загалом сприятиме більшому виробництву продукції гусівництва й ефективному веденню галузі.

В.П. ХВОСТИК, кандидат с.-г. наук.
Державна дослідна станція, птахівництва УААН
Прочитано 3242 раз