Пятница, 31 Октябрь 2014 14:59

Особливості годівлі молодняку індиків

28 3Вирощування індичат – справа трудомістка, вимагає постійної уваги і турботи. Хоча, в майбутньому, доросла птиця сторицею віддячить господарю високою несучістю, гарним привабливим виглядом, який радує око, та смачним дієтичним м’ясом за увагу і терпіння при її вирощуванні.

Для успішного вирощування потрібно знати загальні правила по догляду за молодняком і окремі особливості цього виду птиці. Головне правило – у приміщенні для утримання молодняку повинно бути тепло та сухо, як і для будь-якого молодняку, сирість є одним із основних ворогів індичат. Причому в перший місяць утримання маленькі індичата потребують початкову температуру 35-36 градусів, кожний тиждень температуру знижують на 2-3 градуси.



Режими годівлі ремонтного молодняку індиків мають бути спрямовані, передусім, на отримання нормативної живої маси за періодами вирощування, високої однорідності поголів’я за живою масою, гармонізації фізіологічного та статевого розвитку, що в подальшому забезпечить отримання від птиці високих продуктивних та відтворних показників, мінімізацію питомих витрат кормів.

Также читайте:

Вирощування курчат у домашніх умовах

Насамперед слід вказати, що молодняк індиків, особливо племінного призначення, вирізняється високою вимогливістю до годівлі. Для нього потрібні легкозасвоювані, доброякісні різноманітні кормові компоненти з невисоким умістом клітковини. Варто зазначити, що на вирощування беруть тільки міцних індичат. Вони добре опушені, стійкі на ногах, рухливі, пуповина у них зарубцьована, жовток втягнутий, анальний отвір і пух біля нього чисті, без ознак виділень, очі блискучі. Індичата швидко реагують на постукування по стінці ящика, в якому на той час перебувають.

У перший час (близько 48 годин) індичата можуть існувати за рахунок поживних речовин яйця, з якого вивелися. У шлунку в них в перші години ще міститься сирниста маса – залишки неперетравленого білка, потім вони харчуються за рахунок залишкового жовтка. Однак відстрочка з початком годування понад 18-20 годин негативно позначається на їх рості й розвитку.
28 1Як тільки індичат розмістили у пташнику, їх відразу треба годувати, бо, підкоряючись інстинкту, вони можуть почати скльовувати підстилку. У зв'язку з цим не бажано використовувати в якості підстилки тирсу, дрібні стружки і подібні матеріали. У перші дні життя у індичат слабо розвинений зір, тому годівниці й напувалки слід розміщувати в добре освітлюваних місцях. У цей період вони краще поїдають світлі та яскраво забарвлені корми.

Годувати з перших днів індичат бажано стартовим комбікормом, збалансованим за всіма поживними речовинами, який спеціально розроблено для птиці певного віку. У ньому містяться всі необхідні речовини, мікроелементи, вітаміни, які потрібні для нормального росту та розвитку птиці цього виду. Якщо є можливість придбати такий комбікорм, тоді у птахівників стає трохи менше проблем щодо вирощування індиків. Але часто буває так, що у певних територіальних регіонах спеціальних комбікормів для молодняку індичат немає і дістати його немає ніякої можливості, та й потрібно враховувати той факт, що склад комбікормів не завжди задовольняє потребу птиці в більшості поживних елементах. Тоді перед власниками птиці постає проблема самостійного виготовлення кормових сумішей, внесення в них необхідних основних поживних речовин, вітамінів і мікроелементів, потрібних індичатам. І тоді у нагоді стають знання, отримані впродовж багатьох років розведення та утримання індиків, а також вироблені наукою та практикою.

Годування індичат в перший місяць їхнього життя – справа дуже клопітка, зате дорослі індички за цю турботу і клопоти віддячать господаря високою продуктивністю і невибагливістю в їжі в подальшому.

Годують індичат в перші дні життя із дерев’яних лотків з високою бортика 1,5-3,0 см. На крупних птахофабриках, як правило, за підлогового утримання поголів’я, взагалі насипають корм на папір, розісланий на підстилці.

Особливості годівлі індичат у перші дні після виведення обумовлені особливостями їх травного апарату. Зокрема, кишечник у добових індичат по відношенню до живої маси довший, ніж у індичат старшого віку. Корм у маленьких індичат в кишечнику затримується довше. Цей фактор, з однієї сторони, є позитивним за повноцінної годівлі, тобто коли корм доброякісний і містить достатньо поживних речовин, він обумовлює підвищену його засвоюваність, зниження втрат з послідом, гарний розвиток і зростання індичат. Але, з іншої, – тривала затримка в кишечнику недоброякісного корму викликає розвиток шкідливої мікрофлори, закупорку кишечнику, отруєння, захворювання молодняку і навіть смерть. Кормові інгредієнти з високим умістом клітковини також не придатні для молодняку індиків, тому що викликають закупорювання кишкового тракту.

У перші дні життя індичата дуже інтенсивно ростуть і організму потрібно багато поживних речовин, особливо білків (25-30%). Раціон для молодняку складають з трьох-чотирьох видів зернових культур і двох-трьох добавок (сухе молоко, сир, яйця, м'ясо-кісткове і рибне борошно). З перших діб життя молодняк годують вареним яйцем, змішаним з дрібною пшеничною, вівсяною чи кукурудзяною крупою. Останню додають у кількості ¼ частини від маси яйця. З третього дня кількість яєць зменшують, а крупи – збільшують.

В якості місцевих білкових кормів у годівлі індичат використовують свіжий сир, кисле молоко, молочну сироватку, варені яйця чи яєчний меланж. Хорошим стимулятором росту та зміцнення здоров'я є молочна сироватка, багата білком. Випоювати її потрібно в перше ранкове напування, так як вона змінює мікрофлору кишечнику на менш сприятливу для паразитів – гістомонад і кокцидій. Для залучення молодняку до годівниць зверху корм можна посипати невеликою кількістю свіжої дрібно нарізаної зелені. Першу декаду індичат годують через кожні 2-3 години, потім поступово число годувань скорочують і до місячного віку доводять до 4-5. Добре додавати до корму зелену цибулю, яка є корисним соковитим вітамінним кормом, що містить цінні речовини – фітонциди.

За неправильної годівлі, наприклад, раціонами з низьким вмістом протеїну, у індичат збільшується маса шлунка і кишечнику відносно живої маси. Вони з'їдають більше, однак відстають у рості і вимагають більшої витрати корму.

У числі кормових факторів, що визначають життєздатність та продуктивні якості птиці, протеїнове харчування посідає одне з провідних місць. На думку вчених, продуктивність птиці на 40-50% визначається енергетичною цінністю кормів, на 30-40% – вмістом протеїну в кормах й на 20% – іншими поживними і біологічно активними речовинами.

У індиківництві цьому фактору годівлі особливо надається велика увага, оскільки індики від інших видів сільськогосподарської птиці відрізняються підвищеною потребою в білку. Таку особливість відзначили птахівники ще в ті часи, коли почалося розведення індиків після їх одомашнення. Так, індичата краще росли, коли їм в ранньому віці давали варені яйця, сир, варену крупку гороху, м'ясні відходи, а на пасовищах вони влаштовували справжнє полювання на різних комах, жаб, змій, ящірок і т.д.

Повноцінне білкове живлення в перші 8 тижнів життя є визначальним для реалізації потенційних можливостей росту, розвитку та подальшої продуктивності, становлення ряду важливих фізіологічних функцій, природної резистентності організму. Згодовування повнораціонних комбікормів у початковий період вирощування забезпечує у молодняку якісну закладку органів яйцеутворення, що важливо для повного прояву генетичного потенціалу птиці в продуктивний період.

В період з 13-тижневого віку індичата стають менш вимогливими до білкового живлення, що дає можливість максимально знижувати в раціоні вміст тваринних білків чи повністю їх заміняти рослинними компонентами з використанням добавок амінокислот та ферментних препаратів.
28 2З перших годин життя індичата різняться між собою за силою, характером, рухливістю. Починаючи з першого годування, треба подбати про достатню кількість кормів, годівниць, вільний доступ до них. В іншому випадку вже до тижневого віку можна виявити слабких, таких, що постійно недоїдають, від годівниць їх відтісняють інші пташенята. Визначити, чи наїлося індича, дуже просто: треба помацати зобик після годування – у голодних він порожній або трохи заповнений. Якщо таких індичат виявиться багато, треба вжити негайних заходів: відсадити слабких, переглянути щільність посадки, добавити годівниць, підсунути ближче годівниці до світла і т.п. Кількість годівниць повинна бути такою, щоб все поголів’я без тісняви могло одночасно споживати корм. Про достатній рівень годівлі індичат судять по їх росту і розвитку. Для цього необхідно періодично через один-два тижні зважувати молодняк.

В якості першого корму індичатам дають круто зварені яйця (в середньому по 4-5 г на голову на добу), свіжий сир (3-6 г), пшоно (2-3 г), пшеничні висівки (1-2 г), подрібнене пшеничне та кукурудзяне борошно, для приваблення молодняку до годівниць та корму зверху кладуть червону моркву (3-4 г) чи зелену цибулю (0,3 г). Досвідчені птахівники рекомендують згодовувати таку кількість (на голову за добу): яйце варене – у віці індичат 1-5 діб – 2 г, у 6-10 діб – 1 г; сир (на російській мові творог) – у 1-5 діб – 2 г, у 6-10 діб – 5 г, у 11-20 діб – 10 г, у 21-30 діб – 8 г. Не бажано згодовувати чорний хліб, він може викликати розлади травлення.

Яйця протирають через сито, до яких додають трохи кукурудзяного або пшеничного борошна і змішують з дрібно посіченою цибулею, морквою та круто звареною пшоняною кашею. В таку суміш можна додавати цукор, який сприятиме покращенню смакових якостей та дозволить поповнити глюкозою молодий організм.

Для нормального розвитку індичатам потрібно багато білкових та вітамінних кормів, тому в перші 2 місяці життя необхідними для них є молочні продукти: сир, відвійки, кисле та сухе молоко. На відвійках готують вологі мішанки, також використовуються в мішанках сир і сухе молоко.

Кисле молоко корисно давати і окремо, і в суміші з подрібненою зеленню. Моркву дають з кашею і яйцями з першої доби, а з третьої – додають дрібно січену зелень кропиви, салату, люцерни, конюшини, кульбаби. Гарну ніжну соковиту зелень додають у мішанки і дають окремо.

Корм індичатам дають на паперових аркушах або фанерних лотках. З 3-5-го дня їх привчають поїдати корм із дерев'яних коритець. Годівниць і напувалок має бути стільки, щоб всі індичата могли їсти одночасно і не було скупченості, інакше частина індичат недоїдатиме і відставатиме в рості. На другий день кількість кукурудзяного або пшеничного борошна крупного помелу збільшують. Можна використовувати вівсяне і ячмінне борошно, але обов’язково відсіяне від оболонок.

Причому корм намагаються розкладати на м'яку ганчірочку. Це робиться для того, щоб уникнути стукання дзьобами по твердих поверхнях, яке викликає біль у пташенят і відмову їх від корму. Відзначено після тривалих спостережень, що птиця в такому разі через кілька днів зазвичай гине.

У перші 10 днів індичат годують через 2 години, потім поступово до місячного віку число годувань доводять до 5 разів на добу. З другого тижня життя індичатам поряд з вологими мішанками в окремі годівниці насипають суху кормову суміш з подрібненого зерна (40-60%), гороху (15-25%), соняшникового шроту (20-25%), крейди (3-4%). Корм треба давати через рівні проміжки часу.

З 20-денного віку індичатам можна згодовувати подрібнене зерно, а на годування цільним зерном можна переходити не раніше 40-денного віку. Такий компонент як пшениця, в раціоні індичат збільшують поступово і до двомісячного віку кількість цільного зерна доводять до 50% від усього зернового корму. Кукурудзу краще згодовувати індичатам в подрібненому вигляді.

Слід вибирати зерновий корм, враховуючи поживні властивості кожного. Так, кукурудза висококалорійна і багата каротином, пшениця багата білком, овес – джерело вітамінів. Отримуючи овес, індички добре несуться і дають більше запліднених яєць. Особливо цінний пророслий овес.

Індичата погано переживають різку зміну кормів. Виходячи з цього, кожний новий вид корму вводять поступово. І бажано не ввечері, а краще робити це зранку, щоб впродовж дня у молодняку було більше часу пристосуватися до такого «стресового» фактору.

Вологі мішанки треба готувати окремо для кожного годування з такого розрахунку, щоб індичата з'їдали разову норму за 0,5 години. Для зволоження мішанок використовують молочні відвійки, кисляк, м'ясний бульйон (40-60% від сухої частини корму). З 10-15-денного віку в раціон можна вводити варену картоплю по 5-7 г на голову на добу, доводячи цю норму до двомісячного віку до 50-60 г.

Для забезпечення необхідної кількості білкових кормів у вологу мішанку додають фарш із свіжої риби та м'ясних відходів, пекарські дріжджі. Особливо корисні для індичат молочнокислі продукти: свіжий сир, кисляк, молочні відвійки, які виконують пробіотичні функції. До місячного віку в мішанку можна вводити до 40 г свіжого кисляку, 15 г сиру на голову в день. Індичатам потрібні мінеральні корми. Добре проварена, стовчена яєчна шкаралупа, кухонна сіль, крейда незамінні в цьому відношенні. Черепашку і гравій насипають в окремі годівниці (розмір часток не повинен перевищувати 0,5 см). У раціоні молодняку кухонної солі має бути не більше 0,5%.

Кормові буряки розпочинають згодовувати з 2,5 місяця, змішуючи їх із зерновим кормом. Овочі попередньо треба зітерти на тертці. Кабачки і гарбуз для корму індичатам не підходять, вони виводять солі з організму, викликають пронос. І тоді птах «падає на ноги».

Особливу увагу приділяють забезпеченості молодняку вітамінними кормами: молодою зеленню люцерни, конюшини, кропиви, зеленою цибулею. Зелень в кормі індичат повинна бути щодня. Вона сприяє поліпшенню апетиту, особливо в спеку, поліпшенню обміну речовин. Це хороше джерело вітаміну А. Дрібно нарубану соковиту зелень включають до раціону з другого дня життя індичат. У місячному віці вони її поїдають до 50 г, а до шести місяців – до 150 г на добу. Цибулю згодовують тільки зранку і вдень, але не на ніч, тому що після цього індичата п'ють багато води, вночі ведуть себе неспокійно, купчаться. Зелена цибуля для індичат – хороший профілактичний засіб проти кишкових захворювань, особливо в перші тижні життя. Який би корм для індичат не був обраний, в нього обов'язково потрібно додавати додатково білково-вітамінно-мінеральні добавки.

При годівлі вологими мішанками кормовий фронт при двосторонньому підході птиці до годівниць повинен бути не менше 3 см на голову до 20-денного віку, в подальшому – 12-18 см. При годівлі молодняку сухою сумішшю фронт годування зменшують відповідно до 2 і 4-6 см.
wWfbYH7X optГодівниці необхідно утримувати в чистоті, щоденно видаляючи з них залишки корму і промивати чистою водою. Рекомендується раз на тиждень дезінфікувати їх окропом і переставляти на нове місце, а також слідкувати за тим, щоб простір навколо них завжди був сухим. Через кожні 10 діб з профілактичною метою у воду (до світло-рожевого забарвлення) можна додавати марганцевокислий калій. Такий розчин є одночасно і джерелом дуже потрібного для молодняку мікроелемента марганцю, котрий попереджує розвиток небезпечного захворювання – перозис.

Особливо чутливі індичата до нестачі протеїну та вітамінів у раціоні. При нестачі протеїну в раціоні у птиці знижується інтенсивність росту, а також імунітет, що спричиняє понижену стійкість до захворювань. Протеїнова повноцінність годівлі птиці досягається не тільки за рахунок сирого протеїну, а, насамперед, наявністю у раціоні необхідної кількості незамінних амінокислот. Такі амінокислоти не синтезуються в організмі птиці, або їх синтез недостатній для нормального обміну, тому вони повинні обов’язково надходити з кормами в складі сирого протеїну або у вигляді синтетичних препаратів. На основі амінокислотного складу окремих кормів, шляхом відповідного їх підбору, балансують комбікорми щодо вмісту незамінних амінокислот.

Мікроелементи (марганець, цинк, йод, мідь, залізо, селен та ін.) виступають незамінними факторами для забезпечення нормальної життєдіяльності організму. Вони входять до складу багатьох біологічно активних сполук – ферментів, гормонів, вітамінів, беруть участь в обміні речовин і енергії в організмі. Таким чином безпосередньо здійснюють вплив на продуктивність птиці, її відтворну здатність та природну резистентність.

Вітаміни – біологічно активні сполуки, які не є джерелом енергії або пластичним матеріалом, але необхідні для нормального перебігу обмінних процесів у організмі птиці. Повна відсутність вітамінів у годівлі зумовлює авітамінози з глибокими порушеннями обміну речовин, що призводять до тяжких захворювань та загибелі птиці. При недостатньому забезпеченні птиці вітамінами виникають гіповітамінози, при надлишку – гіпервітамінози. У птахівництві, як правило, найбільш поширені гіповітамінози, які супроводжуються симптомами, характерними для всіх гіповітамінозів: втрата апетиту, порушення нормального росту і розвитку молодняку, зниження природного імунітету, у дорослої птиці – зменшення продуктивності та відтворних функцій.

Особливо слід звертати увагу на нормування таких вітамінів як Е, В12, В4 (холін), бо за їх нестачі у птиці може розвинутися синдром жирної печінки. Він характеризується інтенсивним накопиченням жиру в гепатоцитах, збільшенням маси печінки (на 15-30% за норму), зміною кольору стиглої вишні на знебарвлену субстанцію пухкої консистенції із нерівними краями. У птиці фіксуватиметься виражений синдром печінкової недостатності й ендогенної інтоксикації. Це призводить до затримки росту птиці (мінімум на 15-25% від норми), погіршення конверсії корму, що стане наслідком підвищення кількості технологічного браку. Із профілактичною метою вітаміни випоюють птиці з водою 2-3-кратно впродовж перших трьох тижнів життя молодняку.

Не менш важливий фактор – напування індичат. Вода в напувалках повинна бути постійно, свіжа та тепла. Напувалки впродовж дня необхідно мити кілька разів. Крім води, індичатам випоюють відвари трав – кропиви, деревію, кульбаби, а також ягід шипшини. Дуже корисний напар хвої. Для цього треба взяти жменю голок хвої, залити 1 л окропу, укутати, настоювати ніч. Вранці випоїти птиці. Хвоя – джерело каротину і вітаміну С. Дрібно нарубані голки хвої можна додавати до корму. Хвоя і напар з неї використовуються як профілактичний засіб від гістомонозу. З профілактичною метою один раз на 10 днів у воду слід додавати марганцевокислий калій (марганцівку), розбавлений до світло-рожевого кольору.

Отже, враховуючи наведені особливості годівлі індичат у присадибних господарствах населення можна уникнути зайвих проблем при вирощуванні цієї птиці та отримати високоякісну поживну продукцію для всієї сім’ї.

В.П. ХВОСТИК, канд. с.-г. наук.
Державна дослідна станція птахівництва НААН
Прочитано 27275 раз