Пятница, 31 Октябрь 2014 12:17

Особливості розвитку мишоподібних гризунів і шляхи оптимізації боротьби з ними

Особливості розвитку мишоподібних  гризунів і шляхи оптимізації  боротьби з нимиНа території Миколаївської області найбільш поширеними видами мишоподібних гризунів є звичайна та гуртова полівки, хатня, польова та курганчикова миші.Цим шкідникам присутні характерні різкі коливання чисельності і стрімке заселення посівів, які пов’язані з їхніми біологічними особливостями – здатністю до швидкого розмноження і недостатньою стійкістю температури тіла. Вони чітко між собою пов’язані і коригуються кормовою базою і наявними погодними умовами.
Температура тіла гризунів досить різко змінюється в залежності від температури і вологості повітря, швидкості вітру та сонячної активності. Змочування тіла гризуна веде до різкого падіння температури і часто закінчується смертю. Також згубно діє на них і висока температура +35-36°С.

Для відновлення температури тіла і підтримки його на оптимальному рівні для нормальної життєдіяльності організму мишоподібним гризунам доводиться споживати велику кількість їжі, особливо калорійної, необхідність в якій зростає в зимовий період. Тож і не дивно, що вони споживають пропорційно в десятки разів більше корму, ніж інші рослиноїдні савці.

Нестача їжі обумовлює пониження плодючості гризунів. Відсоток самок, які розмножуються в цей період, різко падає, а у вагітних навіть спостерігається розсмоктування зародків. І навпаки, при надлишку кормів статеве дозрівання у молодих гризунів настає значно раніше, кількість зародків збільшується, а проміжки між народженнями потомства у самок скорочуються. Окрім цього, на плодючість впливає не тільки кількість, а й якість спожитого корму (зерно, насіння бур’янів).

Архітектура нір, облаштування гнізд, добові та сезонні ритми життя, міграції у мишоподібних гризунів прилаштовані для пом’якшення згубного впливу несприятливих умов середовища і в першу чергу – коливань температур повітря та його вологості в місцях заселення.

Ще одним важливим фактором, який впливає на розповсюдженість і чисельність мишоподібних гризунів, є рослинний покрив. Він створює мікроклімат, який пом’якшує вплив несприятливих погодних умов, особливо значення рослинного покриву зростає у зимовий період, а навесні він забезпечує більш рівномірний розподіл талої води по поверхні грунту, що в значній мірі запобігає затопленню нір.

На чисельність шкідників великий вплив іноді мають хвороби епізоотійного характеру. Обумовлюються вони найчастіше великою чисельністю гризунів, коли у них внаслідок нестачі їжі виникає виснаження організму і пониження стійкості до захворювань. Частіше такі епізоотії виникають в холодні та вологі періоди року.

Серед мишей значного розповсюдження останнім часом набула курганчикова. Особливістю її є те, що вона робить значні запаси на зиму, зносить їх до купи і зверху прикриває землею, в результаті чого утворюється своєрідний пагорб – курганчик, під яким курганчикові миші облаштовують гнізда з кількома виходами назовні. В діаметрі такі курганчики майже метр, а заввишки 15-70 см.

Полівки між собою за зовнішніми ознаками схожі. Селяться вони як на орних, так і на твердих землях. Нори цих гризунів мають складну та розгалужену будову, яка містить камери для запасів їжі, гнізда, розміщуються вони на глибині 15-35 см, хоча іноді і на поверхні грунту. У виборі корму полівки не вибагливі, пошкоджують більше 400 видів рослин. Вони є найбільш плодючими, самки полівок досягають статевої зрілості у віці 16 днів, тоді як самки хатньої миші лише на 70-75 день. Відрізняється також і кратність народжень. Полівки, наприклад, можуть давати щомісячно нове потомство, польова миша – 3-4 рази в рік, а миша-крихітка – 2-3. Середня чисельність малюків в одному потомстві становить 4-6 штук.

Виключно висока репродуктивна здатність мишоподібних гризунів при сприятливих умовах дозволяє їм досить швидко розмножуватися і масово заселяти поля. В цьому плані посіви зернових являються зручними місцями для їх розвитку.

Найбільш радикальний шлях зниження шкодочинності мишоподібних гризунів базований на створенні умов, несприятливих для їх життєдіяльності в агроценозах, за рахунок зменшення площ, придатних для резервації і розселення популяції шкідника. З цієї точки зору в першу чергу потрібно передбачити правильне розміщення культур в сівозміні, віддалення озимих зернових від посівів багаторічних трав і пасовищ, збереженні чорного пару і т.д.

Також важливою умовою підтримання низької чисельності гризунів є проведення агротехнічних та господарських заходів, перешкоджаючих заселення гризунами посівів. Недопущення втрат при збиранні врожаю, вчасно проведений обробіток грунту значно обмежують час перебування гризунів на зібраній площі. Особливо ефективною є глибока оранка, під час якої знищуються нори, гнізда, запаси шкідників, поверхневий обробіток в цьому плані менш дієвий. Проводити ці роботи потрібно якісно, не допускаючи огріхів, так як саме в таких місцях буде проходити скупчення шкідників.

Основними місцями резервації мишоподібних гризунів являються багаторічні трави, особливо люцерни, переважно другого і третього років, хащі бур’янів, лісосмуги, узбіччя доріг тощо, з яких проходить міграція на посіви озимих культур.

При високій чисельності шкідників на полях застосовують засоби захисту. Із біологічних препаратів рекомендовано Бактородентицид, 1-2 кг/га, із хімічних – Ізоцин (виготовлення принади, 0,3-6 кг/га), Шторм (воскові брикети одна на нору) та препарати на основі бродіфакуму – Антимиша, Бродісан, Мишелов, Смерть щурам тощо. Слід зазначити, що препарати на основі фосфіду цинку (роденфос) заборонені. У зв’язку з високою плодючістю та здатністю швидко відновлювати чисельність, потрібно проводити повторні обробки.

Отже, тільки комплексний підхід до вирішення питання захисту сільськогосподарських культур від мишоподібних гризунів з використанням агротехнічних та профілактичних заходів, а при необхідності і хімічних, може дати позитивний результат.

А.І. ШАПОВАЛОВ,
Державна фітосанітарна інспекція Миколаївської області
(0512) 48-40-26







Прочитано 2375 раз