Понедельник, 18 Август 2014 12:05

За моє жито мене й бито

За моє жито мене й битоЗерно є гарантом продовольчої безпеки будь-якої держави. Але, не зважаючи на значення хліба в культурі і традиції його споживання, все ж таки посівні площі під житом за останнє десятиліття суттєво скоротилися. Жито є важливим хлібним злаком, але не має того визнання в житті українців, на яке заслуговує. Це цілком залежить від зміни традиційного харчування та смаків і, на жаль, не на користь житньому хлібу. Ми відійшли від вікових традицій харчування і, як результат, з кожним роком погіршується стан здоров’я населення країни.

Озиме жито є однією з основних хлібних культур в країнах Європи, в тому числі й в Україні, має високу зимостійкість та посухостійкість, відзначається невибагливістю до ґрунтів і попередників, менше, ніж інші зернові культури, уражується хворобами, добре реагує на удобрення та інші агротехнічні прийоми.

Для забезпечення потреб людини в житньому хлібі науково обґрунтована необхідність становить 50 кг зерна жита на рік. Розрахункова кількість продовольчого зерна жита для України має становити 2,3 млн. тонн на рік. Середня врожайність жита за останні роки становить 2,1 т/га. Для забезпечення потреб населення України необхідно мати посівну площу озимого жита майже 1 млн. га.

Для інтенсифікації виробництва продовольчого зерна жита необхідно впроваджувати в виробництво принципово нові, сучасні, інноваційні розробки, які мають більш високу врожайність, зимостійкість, посухостійкість, стійкість до вилягання, толерантні до хвороб і ушкодження шкідниками, з високою якістю зерна й придатністю до механізованого вирощування. Представниками такого типу розробок є гібриди жита озимого.

Є можливість вирощування гібридів озимого жита, урожайність яких за рахунок ефекту гетерозису мінімум на 15% вище, ніж у сортів, не збільшуючи посівні площі під житом, при цьому забезпечити виробництво необхідної кількості зерна.

Економічний ефект вирощування гібридів на 25-50% вище, ніж при вирощуванні сортів-популяцій.

Основне призначення зерна жита – продовольче. Жито як хлібна культура займає друге місце після пшениці, хоча за поживною цінністю житній хліб перевершує пшеничний. Великі можливості є для виробництва із зерна жита крохмалю, спирту, квасного солоду, а також кондитерських виробів.

В даний час тільки невелика кількість (майже 30%) загального світового виробництва зерна жита використовується в харчуванні людини. Наприклад, в Німеччині в 2006-2007 рр. з 4 млн. тонн валового збору жита майже 1 млн. тонн використовувалося для виробництва продуктів харчування, 2 млн. тонн – для годування тварин.

Потребує особливої уваги проблема диверсифікації зерна жита, тобто розширення асортименту вироблюваних з нього продуктів харчування, а також зняття кількісних обмежень при використовуванні зерна жита на корм тваринам. Цінність жита як кормової культури визначається високою поживністю зеленого корму, вмістом майже 16% білка у житніх висівках, 3,5-4,0% жиру та до 60% вуглеводів.

Літературні данні свідчать про те, що в житньому хлібі з борошна грубого помелу на заквасках є весь комплекс поживної цінності: білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, амінокислоти та клітковина.

Справжній житній хліб значно здоровіше пшеничного і жито має найнижчу зі всіх зернових культур калорійність, переважаючи пшеницю за біологічною цінністю. Хліб із житнього борошна не сприяє зростанню маси тіла. Згідно з сучасними знаннями, жито є ідеальною сировиною для виробництва здорового продовольства, профілактичного харчування проти хвороб цивілізації.

За ствердженням провідних медиків та дієтологів, житній хліб може розглядатися в якості протиотрути, як запобіжний засіб від онкологічних захворювань. Житній хліб грубого помелу також ефективно впливає на стан кровоносних сосудів, кишечника та на роботу всього організму людини.

Очищені зародки зерна жита широко застосовуються у фармацевтичній промисловості. Значна частка також використовується для виробництва спирту. Вдосконалення промислового використання жита є важливим питанням країн, які культивують жито. Крупним споживачем зерна має стати комбікормова промисловість. В даний час в розвинених країнах – виробниках жита більше 50% всього врожаю використовується на ці цілі.

Сто років тому Україна була однією з основних держав світу, які культивують жито. На початку ХХ століття на території царської Росії посіви жита стабільно утримувалися на рівні 25-27 млн. га і становили 56-58% від світових. Поступово, по мірі підвищення культури землеробства, посіви жита скорочувалися та збільшувалися площі під пшеницею. Навіть в післявоєнні 1950 роки жито ще тривалий час займало 12-14 млн. га і залишалося основною озимою культурою. Лише в кінці 1960-х років посіви пшениці в СРСР стали переважати над посівами жита. В значній мірі цьому сприяла поява сортів пшениці озимої Безоста І та Миронівська 808, які на високому агрофоні давали вищий урожай, ніж жито. Впровадження цих сортів призвело до того, що середній річний приріст врожайності пшениці став (більш ніж в 1,5 раза) перевищувати приріст у жита. Виробництво відреагувало на це різким розширенням посівів пшениці. У результаті виявилося, що тривале протистояння двох культур за лідерство в структурі озимого клину закінчилося перемогою пшениці. Якщо не брати до уваги збільшення останніми роками кількості теплих зим, то серед багатьох причин цієї трансформації основною є недосконалість селекційних сортів жита.

Вона виявляється, перш за все, у слабкому їх реагуванні на підвищення культури землеробства і застосуванні інтенсивних технологій обробітку ґрунту. Причина криється в недостатньому селекційному поліпшенні старих та створенні нових сортів жита за рядом ознак і, перш за все, за стійкістю проти вилягання, а якщо аналізувати глибше – в методичній недосконалості схем і методів, на основі яких вони створені. Аналіз показує, що генетичне зрушення в популяціях, одержаних методом індивідуально-родинного добору на фоні вільного перезапилення, поступається культурам, що самозапилюються. Через це нові сорти жита за врожайністю та іншими ознаками в більшості випадків слабо відрізняються від старих. Особливо наочно це видно на прикладі ознак стійкості проти вилягання. Навіть сьогодні, незважаючи на певні успіхи в селекції короткостеблових сортів жита на основі домінантних джерел, проблему вилягання повністю зняти не вдалося. Слабка стійкість проти вилягання дотепер залишається «ахіллесовою п’ятою» цієї культури, через що при інтенсивному обробітку вона програє за конкурентоспроможністю сортам пшениці озимої.

За минуле сторіччя посіви жита в Україні скоротилися більш ніж у 5 разів і тенденція до цього ще зберігається. Останніми роками посіви під культурою утримуються на рівні 0,350 млн. га, валові збори зерна – на рівні 0,7 млн. т, а в структурі зернових культур вона займає не більше 3%. Найбільш «житніми» суб’єктами України сьогодні є області Поліської зони та частково Лісостепу. У цих регіонах питома вага жита в посівах становить 14-15%, а щорічний валовий збір перевищує 200 тис. тонн.

Різкий спад у виробництві жита негативно впливає на стабільність валових зборів інших зернових культур, що фактично підтверджується в сильно посушливі роки. Причина у тому, що жито дає стабільніші врожаї за роками порівняно з іншими зерновими культурами. Страховий потенціал у жита найвищий, що підтверджується вищою його врожайністю на низькородючих ґрунтах, а також в морозні та сильно посушливі роки. Крім того, виробництво жита не потребує високих прямих витрат, через що цю культуру по праву називають культурою низького економічного ризику. Тому в областях України, особливо в зонах з кислими та піщаними ґрунтами, а також ґрунтами з низькою родючістю, не можна допускати різких змін структури посівів зернових культур, необґрунтовано скорочувати озимий клин в цілому і жито озиме зокрема, так як саме в цих районах жито дає вищий урожай, ніж пшениця озима.

Відносно низькі ціни на жито на фоні неухильного збільшення вартості засобів виробництва не стимулюють збільшення виробництва культури. Велика різниця в ціні жита в порівнянні з пшеницею робить вирішальний вплив на динаміку посівів жита. Розрахунки показують, що для більшості українських господарств, які вирощують озиме жито, необхідно, щоб ціна на хлібопекарське жито була на рівні пшениці. Якщо ринкова ціна жита нижча за пшеницю, то потрібна підтримка держави. Сучасні сорти та гібриди відрізняються вищою врожайністю, кращою селекцією на стійкість проти вилягання, менш уражуються хворобами і володіють достатньо високими шансами перевершити за врожайністю озиму пшеницю при нижчій інтенсивності обробітку. Крім того, аргументами щодо переваг озимого жита є:

– висока зимостійкість озимого жита (критична температура вимерзання у жита на 4-50С нижча, ніж у пшениці), гарантує повне збереження посівів в зимово-весняний період; на відміну від пшениці жито менш постраждало від весняних морозів 1999-2000 рр. та жорстких умов перезимівлі 2002-2003, 2005-2006 та 2009-2010 років;

– жито менш вибагливе до умов вирощування завдяки більш міцній кореневій системі, яка здатна проникати глибоко в ґрунт, а кореневі виділення сприяють засвоєнню важкорозчинних речовин, що забезпечує житу високу посухостійкість і стабільність урожаю;

– менша чутливість жита до кореневих гнилей, нематод, невразливість твердою та летючою сажкою дають певні переваги при вирощуванні жита в насичених зернових сівозмінах, а саме жито є добрим попередником для інших культур на всіх типах ґрунтів: низькі витрати добрив, насіння, засобів захисту рослин.

Озиме жито є більш посухостійкою культурою. За рахунок більш раннього відновлення вегетації рослини жита встигають засвоїти вологу, яка утворюється після таїння снігу, та сформувати міцну розгалужену кореневу систему, яка проникає на глибину до 150 см в ґрунт та спроможна засвоювати вологу з більш низьких шарів ґрунту.

Проте, якщо враховувати ринкові умови, то кількість нових сортів у нас недостатня для виробника, крім цього, сортозміна відбувається поволі.

Аналіз стану селекційних робіт з житом свідчить про ряд невирішених проблем. Серед зернових колосових жито, як і раніше, залишається самою високостебловою культурою. Тому стійкість проти вилягання сьогодні не знята з порядку денного і є пріоритетним напрямом селекції. Нам частково вдалося одержати сорти та гібриди з високою стійкістю до збудників грибних хвороб: сніжної плісняви, фузаріозу колоса і стебла, борошнистої роси, бурої і стеблової іржі, ріжок. У нових сортах та гібридах жита, створених за останні роки, нам вдалося підсилити селекційне зрушення з зимо- і морозостійкості, скоростиглості, посухостійкості, стійкості до кислих та засолених ґрунтів, інших абіотичних стресорів, а також за технологічними та хлібопекарськими якостями зерна.

Порівняно із зарубіжними багато наших сортів жита недостатньо вирівняне за стеблостоєм, мають низьку натуру зерна, слабко озернений колос, дрібніше зерно, гетерогенні за забарвленням зерна.

Серед сільськогосподарських культур, які вирощуються в нашій країні, домінуючу роль за посівними площами займають зернові, розміри яких стабілізувалися в межах 14-15 млн. га, з них майже 3-3,5 млн. га зосереджено у господарствах населення. Структура й динаміка зміни розмірів посівних площ під зерновими змінюються за рахунок функціонування сільськогосподарських підприємств і господарств населення.

Однією з важливих культур сільськогосподарського виробництва є озиме жито. В продовольчому сегменті ринку та годівлі тварин дана культура користується попитом, але рівень виробництва та реалізації жита на внутрішньому ринку зернових і зернобобових культур явно недостатній. Так, у 2010 році в структурі зернових та зернобобових культур в Україні частка жита становила 1,6%, або зменшилась майже в 2,5 раза (у 2000 р. – 4,1%).

Коливання обсягів виробництва та відсутність належних коштів у споживачів призвели до збільшення товарної пропозиції насіння одних репродукцій і дефіциту інших, загострення конкурентної боротьби за споживача. Проте неврегульованим залишається ціновий механізм, поступово втрачається комерційний інтерес у товаровиробників до виробництва зернових культур.

Виходячи з позиції, що витрати виробництва є основним критерієм забезпечення цінової конкурентоспроможності агропродукції, зокрема і зерна озимого жита, доречним є створення нових інноваційних розробок та їх впровадження в виробництво. Кожна сучасна селекційна розробка має зменшувати витратоутворюючі фактори за статтями й структурою собівартості. Лише таким шляхом забезпечується контролінг витрат і можливість оперативного реагування на зміст кон’юнктури цін вхідних ресурсів.

Ефективність виробництва зерна залежить від витрат і отриманого доходу з продажу. Проте основними показниками для її визначення є трудомісткість та структура витрат, на що суттєво впливає рівень виробництва валової продукції.

Динаміка площ збирання жита в Україні за 1990-2010 рр. вказує на негативне скорочення посівів жита, що позначилося на структурі посівних площ озимих культур. У 1913 р. в структурі озимого клину в зоні Полісся жито займало 79,1%, а в 1986-1990 рр. – 27,8%, у зоні Лісостепу площі під житом відповідно скоротилися від 67,3% до 6,6%, адже площі посіву пшениці озимої збільшилися від 32,7% до 92,1%. У зоні Степу за період з 1913 по 1990 роки частка посівних площ жита озимого скоротилася з 36,7 до 2,8%.

Без чітко налагодженої та аргументованої системи виробництва, і особливо збуту, жито досить складно розглядати як успішний об’єкт трансферу. З одного боку, слід визнати, в системі внутрішнього споживання України жито втратило свої позиції. Так, наприклад, житній хліб перемістився з доступного соціального сегменту повсякденного споживання в сегмент близький до елітного, особливо по чисто житньому хлібу. На сьогодні в силу різних причин житній хліб явно посвітлішав за рахунок зростання частки пшеничного борошна. З іншого боку, жито потребує на серйозне відношення, виходячи з позицій та потенціалу України на світовому зерновому ринку. В цьому плані досить перспективним виглядає освоєння напрямів експорту борошна. В Україні сегмент виробництва житнього борошна становить майже 9% При цьому борошно містить більшу додану вартість, ніж зерно.

При нормальному серйозному підході в перспективі вимальовуються певні складові формування національного житнього кластеру. Тож, дорога починається з першого кроку, а кластер з першої зернини жита.

Д.К. ЄГОРОВ, В.М. ТИМЧУК,
Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН
Прочитано 2610 раз