Дебати

Категорія питань

Чула про поширення випадкив захворювання корів на нодулярний дерматит? Що воно таке? Наскільки це загрозливо для стада?

0 голосів

На відміну від віспи, з якою нодулярний дерматит має багато спільного, в його перебігу не розрізняють чітко помітних стадій в утворенні шкірних уражень. На місці проникнення вірусу через 4–7 днів виникає горбик з запальною реакцією навколо, в якій бере участь не тільки шкіра, а й підшкірна клітковина, і навіть м’язи. Через 1–3 тижні відбувається генералізація процесу, до чого протягом кількох днів можна спостерігати лихоманку. Після 3–4 днів з високою температурою та утворення численних горбиків на шкірі вірус попадає у кров. З нею він розноситься до слизової оболонки носа та рота, очей, статевих органів та вимені. На місці утворення горбиків розвивається припухлість та набряк, який пов’язаний із тромбозом судин. В результаті з часом можна спостерігати некроз та відшаровування навколишніх тканин. Збудник може також проникати до лімфатичних судин, викликаючи утворення у них виразок та септичних ускладнень, зумовлених вторинною мікрофлорою.

 

Частіше за все інкубаційний період при нодулярному дерматиті триває від одного тижня до 10 днів, інколи — до місяця. Це залежить від чутливості тварини, типу вірусу, вірулентності збудника та шляхів його проникнення до організму. При гострій формі захворювання на початку хвороби у тварин відмічається лихоманка, зниження апетиту, слизотеча та серозно-слизові витікання з носу. Вже через дві доби на поверхні практично всього тіла можна помітити щільні вузлики округлої чи подовженої форми, діаметром 0,5–7 см та висотою до 0,5 см з щільною поверхнею, які можуть зливатися між собою. Вузлики на шиї, грудях, череві, кінцівках та в інших місцях, включаючи вим’я та статеві органи, можуть нараховувати до кількох сотень. Вже протягом кількох годин після появи у вузликах розпочинаються некротичні процеси, в результаті чого по краях починає відшаровуватися епідерміс. Некротизовані ділянки відмежовуються від здорової тканини грануляційним валиком, шириною у декілька міліметрів. Через кілька тижнів після появи вузлика некротизована ділянка секвеструється так, що її можна видалити, або вузлик сам підсихає і відпадає. При доброякісному перебігу захворювання без ускладнень на місці таких вузликів активно розвивається грануляційна тканина, а порожнина заростає непігментованою шкірою та волоссям. Якщо ж відбувається занесення вторинної інфекції, то на місці вузликів розвиваються виразки, які необхідно додатково лікувати. Несеквестровані вузлики можуть ущільнюватися і зберігатися у шкірі протягом року та навіть більше. Набряки, які виникають з самого початку хвороби, можуть поширюватися на великі ділянки. У корів часто уражується вим’я. На ньому не тільки з’являються вузлики, в молоці відмічають домішки крові, воно густішає і перетворюється на гель при нагріванні. Здоювання стає болючим, а молочна продуктивність значно знижується.

 

При важкій формі захворювання по тілу помітні численні вузлики з нагноєнням, тварини сильно худнуть, довго триває лихоманка, значне ураження відмічають на слизових оболонках дихальних та травного шляхів. Виразки та ерозії з’являються на повіках. З часом рогівка мутнішає, в результаті чого розвивається повна або часткова сліпота. Слина та витікання з носа набувають в’язкої консистенції з домішками гною та неприємним запахом. Через сильне ураження дихальних шляхів може розвиватися набряк, який може викликати задуху та загибель. Нодулярний дерматит часто ускладнюється пневмонією, трахеїтом та занесенням різної вторинної мікрофлори, часто до суглобів. Навіть після видужування тривалий час зберігаються порушення відтворювальної функції, ураження статевих органів, відсутність овуляції у корів та тимчасова стерильність у бугаїв.

 

У новонароджених телят спостерігається атипова форма нодулярного дерматиту, яка супроводжується лихоманкою та діареєю без помітних уражень шкіри. Безсимптомна форма хвороби супроводжується вірусоносійством та утворенням вірус-нейтралізуючих антитіл. Після видужування у тварин зберігається імунітет. Його наявність доцільно перевіряти щорічно, використовуючи антиген в алергічній реакції.

 

Патологічні зміни, відповідно до клінічних ознак, характеризуються вузликами у шкірі та м’язах, які складаються зі сполучної тканини та сметаноподібного ексудату. Помітні збільшені та набряклі лімфатичні судини. У внутрішніх органах можуть бути крововиливи і наявність вузликів, зокрема, в легенях та нирках. Інколи у загиблих тварин може відмічатися ураження суглобів. Під некротизованою тканиною помічають тромби у венах та клітинну інфільтрацію навколо них.

 

Діагноз на нодулярний дерматит ставлять на основі епізоотичних даних, клінічних проявів хвороби, патологоанатомічних та гістологічних досліджень, а також результатів лабораторної діагностики, направленої на виділення вірусу та постановки біопроби. Вірус виділяють з характерних внутрішньошкірних вузликів, лімфатичних вузлів, а також крові та сперми.

 

Нодулярний дерматит великої рогатої худоби необхідно диференціювати від кропивниці, шкірної форми туберкульозу, стрептортіозу, епізоотичного лімфангоїту, демодекозу, віспи, укусів гедзів та інших комах. Так, при кропивниці шкіра по краях горбиків не буде відшаровуватися. При шкірній формі туберкульозу підшкірні горбики будуть поширюватися по ходу лімфатичних шляхів, без збільшення лімфовузлів та лихоманки. При стрептотрихозі поверхневі ураження шкіри розташовані симетрично, переважно навколо хребта. При натисканні на вузлики помічають їхню м’яку консистенцію, виділятиметься гній. При ураженні демодекозом вузлики будуть опуклими з ущільненою та жорсткою поверхнею, також наповнені гноєм. При захворюванні на віспу ураження завжди є поверхневими і частіш за все з’являються на вимені. При укусах комах шкіра часто лопатиметься по центру таких вузликів.

 

Профілактика

Для профілактики захворювання великої рогатої худоби на нодулярний дерматит використовують вакцинацію. Застосовують зазвичай три кенійські штами віспи овець, вирощені на культурах клітин та курячих ембріонах. Звичайний вірус віспи овець не дає імунітету проти нодулярного дерматиту. В результаті підшкірного введення вакцини приблизно у 10% тварин може спостерігатися місцева реакція з утворенням вузлика та набряку, які сходять протягом двох тижнів. Молодняк починають вакцинувати з 3-х місяців. Використання вакцини захищає тварин від хвороби на рік. Специфічне лікування при нодулярному дерматиті не розроблено, відповідно, застосовується симптоматична терапія з дотриманням необхідних карантинних та ветеринарно-санітарних обмежень. Тваринам забезпечують добрі умови утримання та годівлі, додатково згодовують вітаміни. Уражену шкіру можна промивати дезінфікуючими розчинами. Після розриву вузликів їх також обробляють, а для уникнення інфікування призначають антибіотики та сульфаніламіди. Для уникнення поширення захворювання в епізоотологічно благополучних регіонах при першому прояву хвороби рекомендується проводити знищення хворих та підозрілих у захворюванні тварин, а також дотримуватися суворого карантину.

03 Трав, 17 від Ірина в категорії ветеринарія

2 Відповіді

0 голосів
Заболевание крупного роготаго скота нодулярным дерматитом сопровождается лихорадкой, отеками подкожной клетчатки и внутренних органов,поражением глаз и слизистых оболочек желудочно-кишечного тракта, дыхательных путей. При этом образуються характерные узелки в толще кожи, от чего эту болезнь также называют узелковой экзантемой, кожной бугорчаткой или кожно-узелковыми высыпаниями.
Впервые зафиксирован нодулярный дерматит был в 1929 году в Африке. Поначалу его обозначили как ложная крапивница. Позже, в 40-вых годах, исследователь Бакстрат доказал инфекционный характер заболевания. На сегодняшний день болезнь распространена в 19 странах Африки, Индии, Австралии и Европы (Румынии, Франции, Венгрии, РФ).
Возбудителем заболевания является ДНК-содержащий вирус, подразделяющийся в плане патогенности на 3 группы: BLD (офран-сиротский вирус), Allerton и Neethling. Именно вирусы последней группы вызывают нодулярный дерматит крупного рогатого скота. По своим характеристикам они подобны вирусам, вызывающим оспу у коз. Вирус отличается стойкостью к замараживанию и оттаиванию, при этом он чуствителен к 20 %-.ному раствору эфира, который и используется для дезинфицирования и работы с патогенными материалами. Также вирус погибает через несколько часов пребывания под действиями ультрафиолетового облучения, хорошо зарекомендовали себя в качестве дезинфицирующих материалов щелочи, енол и раствор молочной кислоты.
В обычных условиях к нодулярному дерматиту наиболее чувствителен крупный рогатый скот разных пород. Болезнь поражает животных разного возраста и пола. К болезни также чувствительны козы, овцы, кролики, морские свинки и мыши. Случаев заболевания человеком пока зарегистрировано не было. Основными источниками возбудителя выступают больные животные и животные-вирусоносители.
04 Трав, 17 від Денис
0 голосів

Епізоотологічні дані.

У природних умовах до нодулярного дерматиту найбільш сприйнятлива ВРХ, особливо культурних порід, а також зебу. Джерелом вірусу є хворі тварини та вірусоносії- тварини в прихованому періоді. При первинному виникненні хвороби в стаді уражається від 5 до 50%, в окремих випадках до 75-100% тварин, особливо серед худоби європейських порід. У 50% хворих тварин можна спостерігати типові ознаки хвороби. Найчастіше хвороба протікає підгостро і хронічно, вражаючи тварин обох статей різного віку і порід. Нодулярний дерматит передається тваринам в основному комахами, комарами, москітами і мухами. Про це свідчать виявлення вірусу в крові 22 дні після появи у тварин симптомів хвороби і сезонний характер хвороби. Найбільша кількість хворих тварин реєструється там, де багато комах. Вірус можуть переносити птиці, зокрема чаплі.

У навколишнє середовище вірус потрапляє з відторгнутими шматочками ураженої шкіри і з вірусовмісним молоком, спермою, слиною і кров'ю. Зі спермою він продовжує виділятися 2 місяці після клінічного одужання. В ущільнених шкірних вузлах його можна виявити протягом 4 місяців з моменту їх утворення. Відсутня видима закономірність і в поширенні хвороби. Так, іноді не захворює здорова тварина, що знаходиться поруч з хворим, і захворює в стаді за десятки і сотні кілометрів.

Найчастіше вражаються (від 50 до 100%) і важче хворіють (летальність до 100%) тварини європейських порід, лактуючі корови, виснажені особини і молодняк. Тварини місцевих порід хворіють легко, і падіж серед них зазвичай 1-4%. Якщо немає ускладнень, хворі одужують через 30 днів.

Профілактика та заходи боротьби.

Специфічні методи лікування не розроблені. Застосовується симптоматичне лікування. Тваринам створюють хороші умови годівлі, утримання. Застосовують душові установки для обмивання шкірного покриву тварин  у дезрозчині. У перехворілих тварин утворюється стійкий імунітет до повторного зараження.

З метою недопущення поширення нодулярного дерматиту при підозрі на захворювання тварин бугорчаткою в господарстві (фермі, населеному пункті, стаді) рекомендується ввести обмеження, за умовами яких тимчасово заборонити:

- перегрупування тварин без дозволу державної ветеринарної служби;

- вивезення з господарства для племінних цілей і реалізацію тварин, потомства і генетичного матеріалу від них;

- використання бугаїв-плідників для вільного парування  і отримання сперми;

- вивезення худоби з метою забою, якщо на те не був даний дозвіл від ДВС;

- реалізацію сирого молока; господарства, які спеціалізуються на виробництві молока, що на теріторії, де розповсюдився вірус, переводити на закритий режим.

Завезення в господарство кормів необхідно проводити тільки з безнапасних по нодулярному дерматиту територій.

22 Трав, 17 від Вероніка
...